кала, сидючи, мати. Кричала маленька сестричка.
А я визирав і сміявся…
Батько бив халявою матір… Всі плакали, сестриця кричала… А я визирав і сміявся…
Чудно світила лямпа. Видко було лише батька, якусь безформену масу і бліде обличчя і зігнуту постать матері та чорну брудну халяву…
З кутка брат закричав:
— А він — сміється…
І я почав плакати.
Було це на мясниці. Люди варили вареники, пекли блинці, пили горілку.
Уже днів зо-три не було дома батька. Кажуть, що він десь пив горілку, — ну, мабуть, же їв блинці і вареники. А мати вже в третьої сусідки позичила паляницю. Уже днів чотирі видавцем нам давала хліба: — нас було п'ятеро — вранці по скибці і ввечері. І ми вдвох з сестрою цілий день поперемінно трималися матері за поли и прохали «папи» (хліба). Вже в третього сусіди
11
