Перейти до вмісту

Сторінка:Заливчий Андрій Зарізяка 1924.djvu/28

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Голова задералася ще більше і так і кидалося у вічі:

— Або церкви строїтиме, або ні чорта не стоїтиме:

Шапка настовбурчилась ще вище і кричала усім:

— Або церкви строїтиме, або ні чорта не стоїтиме.

Очі блишали ще дужче і наче співали:

— Або церкви строїтеме, або ні чорта не стоїтиме.

Земя задріжала під ногами і всім товкла:

— Або церкви строїтимо, бо ні чорта не стоїтимо.

З благородними дітьми

Ох, як мені хочеться приятелювати з благородними дітьми! То ж не якийсь там Петро або Степан — звичайнісенькі хлопці, а то благородні, чистеньки, акуратно одягнені, по панському балакають, їдять смашні оладки, пиріжки, цукерки; у їх все є. Ох, як добре з ними приятелювати!

Учитель теж благородний чоловік. У нього штук дванадцятеро дітей. Правда,

27