Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/119

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 119 - фракції — виходили зі складу Генерального Секретаріату (як це було, , після затвердження Временним. Правительством Інструкції для Генерального Секретаріату) або фракція робила спробу „натиснути“ на соціяль-демократів та соціялістів-федералістів, що їй не завше вдавалось. Ця спілка твердо держалась своєї лінії і, коли соціялісти- революціонери дуже вже натискали на неї, погрожувала виходом „в пов- ному складі“ в „одставку“, що ставило соціялістів-революціонерів перед надзвичайно трудним завданням: утворення правительства виключно власними силами. Дуже інтересний приклад такої погрози на- ведемо нижче. Варто тут підкреслити, що хоч українські соціяль-демократи й засвоїли собі з самого початку революції поглят на Українську Партію Соціялістів-Революціонерів, як на партію дрібно-буржуазву, Одначе партія ця в дійсности завше була більш революційною і соція- лістично-дослідовною, ніж соціяль-демократія. В цьому перековуємося, цереглядаючи роботу Української Партії Соціялістів-Революціонерів взагалі і зокрема вартійної фракції в Центральній Раді; формули „пере- ходів“ фракції українських соціялістів-революціонерів були майже завше дівiщими внесених соціяль-демократами. Сама „боротьба“ між фракціями цих двох партій в Центральній Раді викликалась тим, що фракція с.-р. заходила завше далеко лівіцце від; фракції с.-д., як в питаннях націо- нально-політичних, так і в соціально-економичних. Після браку інтелігентських сих шкідливо одбивалось на діяль- ности партії також і друге з'явище, правда, тісно звязане з першим : невміння партії рішучо настояти в Центральній Раді на неухильному переведенню Генеральним Секретаріатом домагань нартії. Почасти „невміння“ це виниливало з того, що фракція УIICP, будучи постійно незадоволена політикою есефівсько-eeдeківського Генерального Секре- таріяту, в той же час не змогла протиставити їй в потрібною ясністю програми своєї політики. Навіть в справі земельній, що вважалась спеціально есерівською справою, не могла партія настояти на пере- вещенню земельної реформи, не виробнВІН и вчасно свого законопроекту її.*) Таке відношення реальних сил“ на Україні дуже шкідливо ві:1- билось на українській революції взагалі і на українським Державнім будівництві з’окрема, Есдеківсько-есефівський Генеральний Секретаріят працював весь час назвичайно мляво, несміливо, без потрібного в творчій революційній роботі вогню. За своїми міністерськими кан- целяріями Генеральні Секретарі не бачили киття, не відчували його потреб. Всі „реформа“, оголошені в деклараціях ІГенерального Секре- таріяту та в Універсалах Центральної Ради, так і зістались на папері не здійсненими. ІІричиною цього були, звичайно, не тільки ті пере- шкоди, які мала в своїй роботі ІЦентральна Рада з боку Временного Правительства і московської демократії. Коли Временне Правительство впало і центральна Рада розвязала собі руки II Універсалом, справа

  • ) Взагалі с.-р. були „непарля ментарною партіс:к, віддаючи всі свої сили

роботі на місцях, тоді як с.-д. і с.-ф., не маючи впливу на маси, перетворились натомісіць в фаховців парламентської роботи.