— 157 — В процесі революції українське куркулівське селянство виділило з себе дві активні групи: одну, малосвідому національно, і другу — з розвиненим національним почуттям. Перша йшла весь час за вели- кими поміщиками, не надаючи ніякого значіння їхній національній при- належности. Питання національно-державного значіння мали для цієї групи цілком другорядну вагу: в спілці з поміщиками вона боронила своїх маєтків і цім обмежувалась. Друга шукала „своїх“, україн- ських поміщиків і в спілці з ними хотіла не тільки оборотити свої маєтки, але й захопити в свої руки владу в відродженій українській державности. Ідейний провід останній давала партія „хліборобів- демократів“. Початок свії ця „Українська Демократично-Хліборобська Партія“ веде від травня місяця 1917. р. Де-які українські хліборобин“ Лубен- ського повіту (на Полтавщині), побувавши на Полтавському губерніяль- ному з'їзді „Союза земельных собственников““ (що відбувся в маю місяці 1917. р. в Полтаві), повернули додому з думкою заснувати і на Лубеп- щині поміщицько-кулацький союз ҳла боротьбі з селянською голотою, що вже тоді, правда, поки що більше „В думці, ділила між собою панські маетки. Тlізніце ця думка набрала ширшого значіння. Ініціатори партії — І. Корнієнко, М. Макаренко, С. Шемет. М. Бояр- ський (голова лубенської повітової земської управи), Л. Климов:(член тієї ж управи), В. ІІ кляр і В. Чигрин — поставили собі ціллю утворити всеукраїнський (а не тільки лубенський) поміщицько-ку. союз, який був би не відділом „Всероссійскаго Союза Земельных Собственниковъ, а окремою українською оріtанізацією. Названа вище ініціативна група назвала себе opr'анізаційною комісією і прибрала майбутньому союзові назву „Української демократичної Партії, під- робляючись під пануючі тоді революційно-демократичні настрої. 29. червня 1917 року відбувся (в Лубнях) установчий з'їзд партії, на який прибуло два десятки поміщиків і кілька сот селян куркулів. Проводив з'їздом (як голова) Л. Климов. Хоч з'їзд і про- ходив під „демократичним“ прапором, проте місцеве селянство та салдати, довіддавшись про поміщицькі збори, явились на з'їзд і счин или заколот. Це примусимо поміщиків закінчити свою орі'апікаційну роботу нашвидку. З'їзд ухвалив кілька постанов (найголовнішою з яких була точка про недоторканість прива гної власности на землю) і обрав „Раду Партії". Одначе ор'анізація партії йшла дуже мляво. Малоземельне та безземельне селянство, робітництво і салдати, коротше — вся рево- люційна демократія, в руках якої фактично перебувала в той час влада на місцях, дуже немило за Ивляла сь на всякі спроби кулаків та поміщиків повести свою реакційну роботу. Знаючи це, останні „працю- вали“ дуже обережно. Здальної діяльности партії треба згадати тут поміщицьку конферепицію, яка відбулась в-осені 1917. р. в Полтаві (перед виборами до Всеросійських установчих зборів) з ініціативи по тавської групи „демократичної партії". В числі инших поміщиків був на ній і Ф. Лизогуб (майбутній гетьманський премер-міністр), хоч він і не належав до „Української Демократичної партії".
