3. Optанізація почтово-телеграфного українського пролетаріяту відбувалась в дуже тяжких умовах. Займаючи майже всі вищі посади в почтово-телеtрафному відомості на Україні, пануюча інтелігенція та демократія чинила спочатку самі ріжнородні перешкоди організаційній роботі українського робітництва. Та, як і всюди, і на цій ділянці українського життя всі перешкоди було зламано, і організаційний рух серед почтовиків та техеrрафистів розвинувся швидко і широко. 20. – 22. серпня (ст. ст.) відбувся в Київі український почтово-телеграфний з'їзд, скликаний орtанізаційним бюром, що на початку революції утворилось в Київі. Інтересна історія скликання цього з'їзду. Київський Окружний Комітет Все- російського Почтово-Телеграфного Союзу, довідавшись про скликання З'їзду, розі- слав, в порозумінню з Начальником Київської Почтово-Телетрафної Округи рос. с.-р. Зарубіним, по всій окрузі телеграму, в якій ганьбив з'їзд і закликав почтово- телеграфний пролетаріат не носилати делеtатів на український з'їзд. Ця телеграма до певної міри досягла свого. Неосвідомлений почтово-телеtрафний пролетаріат не знав, що робити, і послав на з'їзд всього до 100 делеtатів. З'їзд рішуче за- протестував перед правительством проти вчинку Окружного Комітету і Начальника Округи Зарубіна, зазначивши в протесті, що з'їзд мав і має на меті скріплення загальноросійського революційного фронту, а не його розбиття, як те зазначалось в розісланій Окружних Комітетом телеграмі. Взагалі ж про взаємовідносини між українською і неукраїнською демокрактією висловився з'їзд такою постановою : 1. Обміркувавши де-які ворожі виступи неукраїнських почтово-телеграфних optанізацій і почтово-телерафних робітників не-Українців проти Всеукраїнського Почтово-Телеграфного з'їзду і окремих почтово-телеtрафних робітників Українців, — 3'їзд постановив: звернутись до всіх товаришів почтовиків з братнім приві- танням і побажанням йти вкупні до одної мети — волі всіх народів Росії і поліll- шення життя ночтово-телеграфних робітників, незалежно від їх національности.“ Засудивши вчинок дончаків і кірасірів, що розстріляли богданівців, З'їзд постановив: „Зважаючи на те, що неуважне відношення до потреб українського народу хоже викликати небажані ексцеси, 3'їзд постановив закликати всю російську optанізовану демократію до спільної рішучої боротьби з контр-революційними за- ходами ворогів революції і, поставившись уважніще до домагань української демократії, прийти до згоди, яка в сучасний політичний момент так необхідна.“ Наведемо тут і ще деякі з головніших постанов цього з'їзду, що можуть служити матеріалом для характеристики почтово-телеrрафного українського робіт- йичого руху : 1. Вважаючи справу національного визволення українського народу спра- вою трудових його класів, з'їзд, приєднуючись до праці Центральної Ради, постановляе : Зважаючи на те, що почта і телеtраф в одним із головних нервів держав- ного життя, з'їзд висловлюється за право мати представника від почти і телеграфу в Центральній Раді і визнае необхідним обрати делататів до Центральної Ради і прохати Раду прийняти їх до свого складу. 2. Обговоривши справу про утворення Всеукраїнської Почтово-телеграфної Спілки, з'їзд постановив : а) утворити Всеукраїнську Почтово-телеграфну Спілку ; 6) в справах професійно-економичних Спілка повинна йти в згоді з Всеросійським ІІочтово-телеграфним Союзом ; в) в справах національно-політичних Спілка мав провадити роботу самостійно. 3. Виходячи з мотивів, що народні гроші не можуть витрачатися тільки для пропаtанди ідей централізму, які і так залишились серед широкого грома- дянства з часів царизму, а повинні даватись в справедливій долі і для пропаtанди ідей федералізму, з'їзд домагається від міністерства почт і телерафу, щоб воно давало українським почтово-телеtрафним з'їздам ті ж самі кошти і права, які воно дав всеросійським почтово-телеtрафних з'їздам, тобто субсідії, позики, сут- вові, відпустки і таке пище; в противному разі з'їзд вважатиме позицію Тим- часового правительства до себе ворожою.“ Закінчуючи свою працю, з'їзд затвердив Статут Всеукраїнської ІПочтово- теlеtрафної спілки, а також обрав для виконання своїх постанов, а головно для організації Всеукраїнської Спілки робітників почт і телеграфу, головну Раду Спілки (в кількости 12 чоловік), до котрої ввійшли представники від всіх окружних місцевих організацій.
