.
-
20
-
.
що Українські Установчі зборі мають бути скликані для виявлення
доброї волі демократії України і що суверенність Укр. У ст. зборів
зовсім не передріншае виявлення цієї волі в бік відокремлення від
Росії і самостійности України (5).
Та ні цей лист, ні також те, що Мала Рада, врешті, знайшла
приемлему і для меньшостей форму вирішення цієї справи, не вгомо-
нили росколиханого „великаго русскаго моря“. Прокуратор київської
судової палати поставив справу одразу в „ належну“ площину. Він
просто запитав Петроград, в якім порядку має відбувати?ь судове
слідство проти злочинної Центральної Ради і Генерального секрета-
ріяту. А в Петрограді тільки цього запитання й ждалі. Міністр
юстиції Малянтович Інодав прокураторові по телеграфу докладну ін-
струкцію в справі слідства, в якій радив відбути останне найвидче
і найстрогіще. Центральна Рада і Секретаріат мали бути покарані за
свій , сепаратизм“ по всій суворости московської Немезіди. Временне
Правительство ухвалило, між иншим, викликати до 1Петрограду Гене-
ральвих Секретарів для пояснень і зачинити відкритий для Секрета-
ріяту кредит (в 300.000 карб.)
Безсильне, безвластиле і невідповідальне перед народом прави-
тельство російської республики, що перемінилося майже цілком в ДНҚ-
татуру контрреволюційної буржуазії, лаштувалося потягти до суду Іe-
неральний Секретарія — орган революційної демократії України,
утворений ціею демократією і відповідальнийї перед нею. Дійсно, „на-
ближався час рішучої боротьби між московською буржуазією, в особі
Тимчасового Правительства, і українською революційною демократією,
в особі Центральної Ради і I'енерального Секретаріату “, як писала
в той час „Народия Воля“ - орган Української селянської Спілки.
Справа мусіла вирішитись в той чи инший бік. Українська демократія
мусіла довести до кінця роспочате нею велике діло національного ви-
зволення українського народу.
Та на цей раз події пішлі инішим шляхом. Временне Прави-
- тельство впало під ударами робітників і салдатів, і занесена на україн-
ський народ рука його- так і задубіла в цій позі. Перед українською ж демократією повстали нові завдання, розстелився новий IIIлях боротьби. 3. З'їзд поневолених народів у Київі. В той час, як московська демократія Дошуку валась в українському визвольному рухові зерен безоглядного сепаратизму та самостійництва, небезпечних для единого революційного фронту“, українська політична думка, йдучи за своїми давніми федералістичними традиціями, багацько працювала на втілек- ням в життя на просторах бувної самодержавної централістичної Росії великої ідеї федеративного співжиття народів. Виконуючи ще квiтнову постанову Українського національного Конгресу про навявания ввязків з народами Росії, що домагаються, як і вкраїнський народ, перебудови Росії на федеративних Українська центральна Рада скликала у Київі 21.—28. вересня (п. ст.) так званий з'їзд Народів". Хоч з'їзд цей і не мав великого реаль- ного значіння в дальшому розвиткові загальноросійської і української
