Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


. - 20 - . що Українські Установчі зборі мають бути скликані для виявлення доброї волі демократії України і що суверенність Укр. У ст. зборів зовсім не передріншае виявлення цієї волі в бік відокремлення від Росії і самостійности України (5). Та ні цей лист, ні також те, що Мала Рада, врешті, знайшла приемлему і для меньшостей форму вирішення цієї справи, не вгомо- нили росколиханого „великаго русскаго моря“. Прокуратор київської судової палати поставив справу одразу в „ належну“ площину. Він просто запитав Петроград, в якім порядку має відбувати?ь судове слідство проти злочинної Центральної Ради і Генерального секрета- ріяту. А в Петрограді тільки цього запитання й ждалі. Міністр юстиції Малянтович Інодав прокураторові по телеграфу докладну ін- струкцію в справі слідства, в якій радив відбути останне найвидче і найстрогіще. Центральна Рада і Секретаріат мали бути покарані за свій , сепаратизм“ по всій суворости московської Немезіди. Временне Правительство ухвалило, між иншим, викликати до 1Петрограду Гене- ральвих Секретарів для пояснень і зачинити відкритий для Секрета- ріяту кредит (в 300.000 карб.) Безсильне, безвластиле і невідповідальне перед народом прави- тельство російської республики, що перемінилося майже цілком в ДНҚ- татуру контрреволюційної буржуазії, лаштувалося потягти до суду Іe- неральний Секретарія — орган революційної демократії України, утворений ціею демократією і відповідальнийї перед нею. Дійсно, „на- ближався час рішучої боротьби між московською буржуазією, в особі Тимчасового Правительства, і українською революційною демократією, в особі Центральної Ради і I'енерального Секретаріату “, як писала в той час „Народия Воля“ - орган Української селянської Спілки. Справа мусіла вирішитись в той чи инший бік. Українська демократія мусіла довести до кінця роспочате нею велике діло національного ви- зволення українського народу. Та на цей раз події пішлі инішим шляхом. Временне Прави-

  1. тельство впало під ударами робітників і салдатів, і занесена на україн-

ський народ рука його- так і задубіла в цій позі. Перед українською ж демократією повстали нові завдання, розстелився новий IIIлях боротьби. 3. З'їзд поневолених народів у Київі. В той час, як московська демократія Дошуку валась в українському визвольному рухові зерен безоглядного сепаратизму та самостійництва, небезпечних для единого революційного фронту“, українська політична думка, йдучи за своїми давніми федералістичними традиціями, багацько працювала на втілек- ням в життя на просторах бувної самодержавної централістичної Росії великої ідеї федеративного співжиття народів. Виконуючи ще квiтнову постанову Українського національного Конгресу про навявания ввязків з народами Росії, що домагаються, як і вкраїнський народ, перебудови Росії на федеративних Українська центральна Рада скликала у Київі 21.—28. вересня (п. ст.) так званий з'їзд Народів". Хоч з'їзд цей і не мав великого реаль- ного значіння в дальшому розвиткові загальноросійської і української