— 61 — Загроза національним здобуткам з боку ,,советів“ тягла за собою те, що промовці, вільно чи невільно, негували в той час і позитивні риси „советів і взагалі затушковували питання передачі влади на Україні раҳам, хоч би й цілком українським. Взагалі, в той час всі звертали майже виключну увагу на те, щоб „не дати“ влади на Україні москов- ським большевикам, і вважали вже другорядним питання те, яким же шляхом мав йти далі революція на Україні, хоч по суті, як ми вже бачили раніцце, до цього останнього питання ріжні частини україн- ської революційної демократії ставились по-ріжному, і таким чином творився чи задержувався і на дали єдиний національний фронт. Ухвала II Сесії Всеукраїньскої Ради Селянських депутатів в справі перевиборів Центральної Ради звучить так: „Bбачаючи в аtітації російських большевиків за перевибори Української центральної Ради бажання захопити владу на Україні в свої руки, Всеукраїнська Рада Селянських депутатів рішуче протесту. проти того і визнае, що такі перевибори в даний момент нічого, крім шкоди, українському трудовому народові не принесуть і що питання про перевибори- Центральної Ради належить до вирі ішення не російських больше- виків, а українського трудового люду. Всеукраїнська Рада Селянських депутатів зауважає, що трудове селянство на Україні буде рішуче боротися проти всякого втручання в творчу роботу единого найвищого правомочного на Україні орtана - Української Центральної Ради, склад якої в нинішню хвилю відповідає вимогам орtанізованого) трудового селянства.“ Таким чином, українське селянство рішуче висловилось проти перевиборів Центральної Ради на жадання московських большевиків, виходячи з цілком виразно зазначених мотивів. Щоб зрозуміти цю по- зицію українського селянства, треба мати на увазі дві речі: перше — селянство було перекопане, що Центральна Рада буде в силі і в стані сама розвязати чергові завдання робітниче-селянської революції на Україні, і друге — вагітації большевиків проти Центральної Раҳи воно вбачало продовження тої впертої боротьби, яку вело проти неї, а тим самим і проти усієї української демократії, Временне російське Правительство, арма, що тепер та боротьба набірала инших форм. Ariтацiя большевикі: ВІНавалась тим більш нідозрілою, що Пелтральна Рада тільки-но стіл.ла на власні ноги, проголосивши и Українську На- родию Республику, перейнявши всю повноту влади в свої руки і оголо- сивши цілу низку важII IX соціально-економичних реформ. Здавалось цілком приром, щоб большевики залишили Центральною Раду в спокою і тим самим дали їй можливість розвинути у всю широчінь намічений проз'рам. Закити, що Центральна Рада в тодішнім своїм складі була не в стані перевести робітниче-селянської революції і домагания, а цій підставі, негайних перевиборів її, а тим паче цілковитого ВІН НІЦення її, були дійсно не на часі. А вже про нетактовність їх, з точки (0) - гляду успішного розвитку революції на Україні, і говорити не дово- диться. Ясно, по прихильникам соціялістичІГої революції на Україні і передачи влади советам по московському зразку — російській соц.- дем. партії большевиків — треба було йти і[ляхом не ігнорування
