Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 84. 1908.djvu/47

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

мади шляхти, що ставали при боцї короля (сандомирська конфедерація) против опозиції, не мають нїякого поважнїйшого значіня полїтичного. Се не була злука полїтичних однодумцїв, не вираз симпатії для репрезентованих королем ідей; противно — се така саміська опозиція, як і по боцї Радзєйовского чи Лєщиньского, тілько не ворожа королївській особі, вдоволивши ся, що король перед нею вповнї капітулював і вирік ся всїх дїйсних і підозрілих заходів, немилих шляхтї[1]. Саме те, що перехід від прихильників короля до його ворогів, і противно, був дуже легкий і практикував ся на широку скалю, відбирає саксонській партії характер полїтичного напряму, опертого на глибших суспільних інтересах і полїтичнім світоглядї. Тому то з повним правом можемо говорити, що против королївської полїтики станула вся польська суспільність і недопустила до нїяких перемін, невигідних шляхтї, чи радше шляхотській олїґархії. Те, що виходило тодї зпосеред польської суспільности під іменем реформових проєктів, було тілько самообманом, а не плодом полїтичної зрілости[2].

Таким способом усї можливі способи перебудови Річипосполитої не довели до нїякого бажаного результату. Безвихідність лягла пятном на сю державу. Зрозуміли се скоро сусїднї держави і взяли ся обороняти „старинні вільности“ польські.

Теоретично беручи, була ще одна евентуальність в розвою Польщі. Давнїйше вже замічено, що межи Польщею і Нїмеччиною була деяка подібність у відносинах королївської власти до безпосередних васалїв. Польський король був у доволї анальоґічнім становищи що й німецько-римський цїсар. Польська

  1. Пор. присягу короля на сандомирській конфедерації: Ut pacificata Republica Ordinarius comiliorum cursus et integer consiliorum publicorum status reducatur, absoluti dominii meditationes, quae mihi malitiose per meram imposturam objiciuntur, in animum meam nunquam admittam, et contentabo me tam grata in liberas gentes dominatione etc. (Załuski IV, 252). Взагалї, коли поставимо побіч себе головні полїтичні документи обох польських партій, саксонської і шведської, при докладнїшій аналїзї показуєть ся, що між обома партіями нема дїйсної полїтичної ріжницї, а тілько боротьба ріжнородних антаґанїзмів, злучених в партийні форми. Синтезою обох напрямів, вірним зеркалом дїйсної полїтичної течії, і то в досить благородній формі, виходить хиба хроніст Отвіновский.
  2. Все одно, чи се проєкт Ст. Карвіньского De corrigendis defectibus in statu Reipbcae Polonae 1708 (Рук. муз. Чарторийских № 1382), чи навіть Głos wolny самого Лещиньского.