шляхта, спеціяльно маґнати, се князї і барони цїсарства. Тілько що в Нїмеччинї одночасно з упадком королївської цїсарської власти росла постійно власть князїв й одноцїльна держава переміняла ся в спілкову, слабо звязану, одначе кожда з частин переходила сама про себе нормальну европейську еволюцію: в тім часї, коли цїсарі вдоволяли ся тілько формальним боком свого достоїнства, самі князї (між ними й Габсбурґи у своїх дїдичних краях) могли більше або менше іти слїдами Людвика XIV і витворити між собою нові кріпкі державні орґанїзми, передусїм Габсбурську та Гогенцолєрнську.
У Польщи натомісць не дійшло до витвореня територіяльних князївств, хоч проби і перші завязки до того бували постійно. Як раз у XVII в. бачимо змаганє до дїдичности на урядах: довгими поколїнями держать визначні роди один і той самий уряд (прим. Любомирскі Спишське староство). З початку XVIII в. маємо переховану одну характеристичну подробицю: Йосиф Потоцкий, київський воєвода, проявляє претенсію до короля, щоб йому віддано Самбірщину в дїдичне володїнє та щоби признано його володарем Покутя під титулом галицького князя[1]. Те саме бачимо на Литві. В родинї Сапігів продовжувано давну удїльну полїтику Радивилів з явним стремлїнєм до самостійної княжої власти. Так само Любомирскі вели полїтику зовсїм на власну руку як удїльні князї. Як би Польща могла була перемінити ся в подібну спілку удїльних держав, очевидно абсолютних, то дальша історія польської держави могла б була пійти зовсїм иншим шляхом. Та до того вже не могло прийти. З одного боку внутрішня републиканська централїзація, з другого зверхнїй натиск сусїдніх держав робили таку еволюцію неможливою. Про те в полїтичнім житю тодїшньої Польщі сей великопанський февдалїзм давав себе знати на кождім кроцї. Навіть з трудом приходить ся уживати слів в родї „полїтика польської держави“, бо такої полїтики в сути річи не було зовсїм. В Польщи инша була полїтика короля, инша Річипосполитої; обі часто противні собі. Ся остання знов складала ся з цїлого десятка зовсїм незалежних, часто суперечних собі, полїтичних напрямів, репрезентованих панськими родами, що нагадували
- ↑ Pretendował naprzód buławy wielkiej, do tego żeby mu Samborszczyzna puszczona była dziedzicznym sposobem; a co większa, chciał, żeby go było uczyniono książęciem Pokucia całego pod tytułem księstwa halickiego, a on trzymając to jure feudali obiecywał rzptej na każdą potrzebę dawać ludzi 12 tysięcy (Otwinowski, 1705, § 2).
