собою французьких князїв XII в. На початку XVIII в. полїтику своїх власних „династій“ ведуть: Любомирські, Сїнявські, Яблоновські, Вишневецькі, Сапіги, Лєщиньскі, а найголоснїйше Потоцькі. Тому то, говорячи про полїтичні відносини і зносини того часу в Польщи, треба мати постійно на тямцї сю мозаїку полїтичного житя польської держави. Як раз у відносинах до Угорщини вона виступає дуже живо.
Висше подана характеристика Польщі на порозї XVIII в. показує наглядно, скілько подібности, скілько анальоґії було тодї межи Польщею й Угорщиною, не тілько в їх міждержавнім становищи, як се зазначено на вступі. Се полїтичне спорідненє обох країв ішло значно глибше. Воно обіймає не тілько обговорюваний момент; воно розтягаєть ся на всю історичну долю обох країв, на всю соціяльно-полїтичну еволюцію і її форми; вона взагалї така ярка і вимовна, що можна дивувати ся, чому порівнувано Польщу з Еспанїєю, а не добачувано такого близького спорідненя, близшого навіть нїж із чеською державою. Жерело того історичного спорідненя лежало передусїм у сусїдстві обох країв і в безупинних обопільних впливах. Поминаючи анальоґічні риси в історії Угорщини й Галичини, виступає ся схожість із Польщею найбільше від XIV в. Така сама екстензивність в розвитку держави, механїчність у її управі, подібні інституції і правні форми: соймики, сойми, автономія земель, виборність королїв, обмеженість їх власти, право резистенції, дожизненність і дїдичність (в Угорщинї навіть формальна) урядів, надмірна полїтична і соціяльна перевага шляхти, стремлїннє вельможів до удїльности, слабий розвиток міст, зріст і форма підданства, становище католицької церкви і т. ин. Тілько що до часу єсть певна ріжниця: еволюція польської держави іде звичайно трохи позаду Угорщини. Се річ подрібної аналїзи доглянути ґенетичні звязи обох анальоґічних процесів і показати обопільну залежність межи ними; тут доволї самого впевненя.
В тім самім часї, коли Польща що тілько виробила свої полїтично-соціяльні форми, угорській державній самостійности завдано найтяжший удар і зупинено дальшу еволюцію внутрішнього устрою. Можна догадувати ся, що й Угорщина, як би не зворот у 1526 р., випустила б також подібні цвіти як загальне право вибору короля, виборчі умови, право зриваня сойму і т. и.[1]
- ↑ Термін „pacta conventa“ знаний і на Угорщинї, як умови межи
