Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 86. 1908.djvu/83

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ний польським еміґрантом, а про його житє не сказано нїчого більше понад те, що подорожував по всїй Країнї вбираючи піснї, оповіданя і приказки, яких видав пять випусків у містї невідомім авторови нотатки. Очевидно автор не мав під руками друкованої збірки Коритка, бо про піснї висловив ся так, що вони не всї народнї, але перероблювані. Сей осуд не мотивований нїчим, а з огляду, що Коритко сам не володїв на стілько словінською мовою, щоб міг фальшувати словінські піснї, сей погляд видаєть ся менї неоправданим.

В роцї 1899 помістив проф. Роман Завілїньский у серпневім зошитї словінської часописи „Ljubljanski Zvon“ на ст. 468 —469 невеличку записку Оскара Кольберґа, відомого польського етноґрафа, написану ним на доклеєній картцї збірки словінських пісень виданої Коритком і переданої Кольберґом до біблїотеки Ягайлонського унїверситету в Кракові (sign. Slavica 46). З огляду на важність деяких деталїв у тій записцї подаємо її тут в скороченім перекладї.

„Еміль Коритко вродив ся р. 1810 на Покутю (його родина пробувала в Пядиках під Коломиєю). Був інтернований за полїтичний проступок 1834 або 1835 р. в Люблянї, де пробував під надзором полїцїї до останнього дня; умер тамже в початку р. 1839, мабуть у лютім.

„Коритко жив у приязни з многими письменниками і дїячами, як ось із Прешерном, Томанон, Ґаєм, Зімою і иншими. В часописи „Illyrisches Blatt“ в дня 28 липня 1838 р., ч. 30 оповістив під своїм іменем про свою збірку словінських пісень і оголосив передплату на першу часть у трьох випусках по 30 крейцарів кон. мон. Оповідає там: „Недавно попросив я у прихильників Славянства причинків до етноґрафії Країни. Моє заповіджене підприємство починає виданє народнїх пісень, щоб доповнити дотичні збірки инших славянськнх племен. Повторяю тут просьбу о присилку всяких записок, бо досї тілько немногі прихильники Славянства, як ось дд. Рудеш, поміщик у Рибницї, проф. Метелько, Матвій Равнікар, парох у Ґорі, Яков Долєнц, парох у Бистрицї, Юрій Плємель, парох у Премі і Йосиф Орешнік, сотрудник у Дорнеку (за доставлені менї цїнні відомости і матеріали складаю їм тут найщиршу подяку), відкликнули ся на мою усильну просьбу.

„В тій самій часописї і того самого рову (ч. 25 із червня 1838 р.) оголосив Коритко поклик про своє виданє п. з. „Den Freunden des Slaventhums in Krain ein Slave aus Norden“,