Отсему-то дюку де-Рішелє автор і присьвятив майже усю другу главу. Ся глава — лучча частіша працї д. Надлєра, не вважаючи навіть на те, що і тут є багато тих самих хиб, які трапляли ся в першій главі (уживаннє автором гучних слів, суперечка самого з собою та ін.). Справдї друга глава є панеґірик Рішелє, але Рішелє дїйсне був о стільки видатнїйшим чоловіком за свого часу, так багато зробив добра для Одеси і навіть усему Новоросийському краєви, що навряд чи хто з читачів уважить за особливу вину авторови його панегіричний тон в тій частинї його праці, де він розповідає про дїяльність Рішелє.
А проте зауважимо на деякі збільшення, що вжив автор.
І ся перша глава, рівняючи її до другої, здаєть ся нам наче попереднє слово, де автор хоче намалювати те сумне становище, в якому була Одеса, поки не прислано туди герц. Рішелє: він-то і вивів її з такого становища. Се саме запевняє автор, напр. на стороні 41, говорячи, що Одеса, аж доки не приїхав герцоґ, була нїкчемним містом. В отсих словах автора єсть дещо правди, але і дїяльність Рішелє дуже збільшена.
Задля слави Рішелє автор готовий навіть знехтувати істину. От, наприклад, що він каже на ст. 51. „Край навкруги Одеси та і вся Новоросия була дикою, майже безлюдною пустинею. Певними господарями її були орди на пів диких Нагайцїв, що переходили по безкраїх степах; села, заселені майже самими утїкачами, траплялись дуже рідко“. Що-ж се воно таке? Автор очевидячки, забув про те, що ранїйш казав! Куди-ж дїлись ті міста, що ще за Катерини II уряд збудував цїлими десятками — як говорить автор на стор. 8? Деж подїла ся та маса чужеземних зайдів, що тодї-ж таки були покликані зза кордону в Новоросию і тут селили ся? І про се автор говорить на перших сторінках своєї працї! А поселенцї (та між ними „старі сини вільної Сїчи), що оселились по одеських балках, мабуть покинули сї місця, коли росийське війско почало насажувати в Хаджибеї та по околицях громадське життє?
Вказавши на бідолашне становище Одеси та Новоросиї до Рішелє, автор вказує далї „на чудесну метаморфозу“, що зробив герц. Рішелє з містом та краєм за короткий час (майже 11½ років). Автор, бажаючи возвеличити свого героя, хоч і допускає отсю „чудесну“ метаморфозу, але ранїйш, на стор. 40, казав, що „такі метаморфози“ (як зробити Одесу з нїкчемного місточка бучним торговим містом) нїколи не роблять ся в одну міть, одним рухом чарівної палицї“. Д. Надлєр, щоб затвердити свої слова „про чудесну метаморфозу“, вказує на донесеннє герц. Рішелє цареви під кінець
