кипіла ненависть, озвіренна і щоденна колотнеча, котра не могла не чепляти і Григория Шевченка; він не міг незапевнити ся в неминучій потребі розвести пасинка з мачухою і хоч трохи притушити хатнє пекло. Він приміркував віддати Тараса до школи. Запевне не відомо, до кого він віддав єго, як не відомо і те, у кого впервих почав Тарас учити ся. Тодї, як скоїла мачуха з Степаном оте описане в горі катуваннє, Тарасови йшов не менш як 11 рік: се лїта вже запізні на те, щоб дитину віддавати вперше до школи. Дїтей у нас і тодї починали вчити не пізнїйш девятого року — а більш того на восьмому. Певна річ, що й Тарас ще до отїєї пригоди був вже в школї; певна річ, що єго почали вчити ще за житя матері, тим паче, що батько єго і сам був трохи письменний, любив читати книжки. Звістно — які тодї книжки були! самі церковно славянські. Він не міг не спостерегти, що у Тараса нема охоти до хлїборобства, та і в загалї до хазяйства. Він не міг не помічати, що Тарас дитина не посидюща, любить вештати ся і думав, що школа не тілько навчить єго грамоти, але й припинить хоч трохи єго вдячу.
До кого ж вперше ходив в науку Шевченко? Д. Лазаревський[1] каже, що Тараса батько віддав „на виучку“ (в науку б то) до міщанина Губського. Маслов[2] до науки у того ж Губського додає ще й „воспитаніе“ (вихованнє). Запевне не знати: хто був отсей міщанин Губський? Коли він не був яким ремесником, а про се нї з чого не можна гадати, так чи не помилка тут? чи не був сей Губський нїхто більш, як Кирилівський піп, Василь Губський? Правдоподібно, що так! Василь Губський, син Кирилівського попа Івана, родив ся і зріс у Кирилівцї і був тут при батькові за дяка, доки р. 1795 єго не висьвячено на попа в Кирилівку, де і поповав він до 1819 року, коли в кінци грудня консистория одібрала у єго парафію і „отрѣшила въ заштатъ“ (се б то лишила єго попом без приходу). Певна річ, що Тарас тодї був таким ще малим, що не міг ходити до школи. Але здаєть ся не буде великої помилки гадати, що Василь Губський, лишившись в „заштатї“ не міг швидко здобути ся нового приходу і мусїв собі заробляти на хлїба. Цїлком можлива річ, що він або пристав помагати кирилівським дякам учити дїтий в церковній школї або просто і сам став дяком і вчителем в школї і до єго то і віддали Тараса. До такої думки прихожу я ще й з інчого боку. На те, що б консистория скинула попа з приходу в „заштатъ“, треба було попови визначити ся якоюсь усїм відомою неславою, або вчи-
