Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Т. LXXXVII кн.1 (1909).djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


що мав бути звязаний з такими матеріяльними „благами“, як кварта житомирського староства і „administratiо salis в добрах річипосполитої по всій Україні“[1]? Мабуть нї. Не забуваймо, що тут зачіплювано інтереси творців і майбутнїх представників вел. кн. Руського і при наданню такого важного і „рентовного“ уряду король мусїв числити ся з їх волею. Отже треба припустити які-небудь близчі відносини Немирича до тих, хто в справах вел. кн. Руського відогравав поважну і рішаючу ролю.

Найприроднїйше очевидно було-б вважати ґенеральство Степана дїлом його брата Юрія, але коли ми пригадаємо собі що Юрій і при королевськім дворі і в шляхетській річипосполитій був все „persona ingrata“ і що в формальному, юридичному переведеню в житє вел. кн. Руського він виступає скрізь — до майбутнього канцлєрства включно — під протекцією Виговського, то впливам сього останнього ми мусимо приписати і несподївано високий уряд Степана в Руськім князївстві. Степан тільки був щасливійший: бажання, чи може тільки згода Виговського стрінулась тут з великою ласкою короля до свого „оберштера“ і в результатї, коли Юрія замість „великої печати великого кн. Руського“ чекала безславна могила на Українї, Степан став одиноким достойником в новім суспільно-полїтичнім орґанїзмі. Доля одначе не дала розвинутись сьому орґанїзмови, і саме роля, яку відограв в ньому Степан, може служити хоч дрібненьким, але характеристичним показником тих ненормальних відносин, в яких народжувалось вел. кн. Руське і які зразу стали гальмом для його дальшого розвою…

На „давні“ приятельські зносини Виговського з Степаном Немиричем ми маємо виразні натяки в листї Виговського до Степана — тоді вже київського підкоморія — з д. 24 сїчня 1662 року[2]. Виговський складає в нїм подяку Степанови за братерське „koło mych interesów na sejmie staranie“, просить і на далї бути для нього доброзичливим, обіцює за се зі свого боку відповідну gratifikati'ю і врешті запевняє, що його відносини до Степана, оперті „на кровних звязках і скріпленім присягою братерстві“, не підлягати-муть ніяким змінам. Мабуть сьому давньому братерству та взаїмному старанню „коло своїх інтересів“ Виговського і Степана Немирича завдячав Немирич руське ґенеральство артилєрії.

  1. Памятники изд. вр. ком. для разб. др. акт., т. III, ст. 323.
  2. Памятники, т. ІV, N. 22 (ч. III).