Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Т. LXXXVII кн.1 (1909).djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Се поневоленнє Руси-України не було нїщо инше, як передена в конкретні форми ідея Казимира Великого, яка полягала на тім, щоби уступаючи з невигідних позицій на заходї і місто борби з нїмецьким народом, віддаючи йому на заходї найлучші і найгарнїйше загосподаровані провінції як Шлеск, Поморє й ин., самим садити ся на схід. І сей польський „Drang nach Osten“, се вже результат полїтичного банкроцтва сеї енерґічної і свідомої свого завдання полїтики давньої Польщі, і вона видала фатальні овочі. І рівнож, як нещасливою була полїтична інїціятива Казимира Великого, так само була невдалою і ся „ґенїяльна“ думка ягайлонська опановання Литви і решти русько-українських земель.[1]

Як що в тім ґрандіозно-зачеркненім проґрамі добачують польські історики післанництво їх великого короля, то в такім случаю не видять сеї обставини, що побідний меч Казимира був тілько рискалем на гріб Польщі. Таж се очевидне: вилив мас народу на великі чужі території для карієри урядничої, військової і для земельного набутку, був занадто великим виладованєм-експанзією державного орґанїзму, щоб його можна було переболїти без свого знесиленя і без наслїдків на будуче. По тім прийшлось таки тому самому „Королеви хлопів“ кольонїзувати свою власну державу ненависними тепер Нїмцями і иншими елєментами з західньої Европи. А вже ж даючи першенство прінціпам полїтики загарбування чужих земель не відповідно до своїх сил і віддаючи інтереси держави під інтерес користий плуга великих лятіфундаторів, тим самим убивано всестороннїй полет своєрідного духа і власну силу, уґрунтовану на ривалїзуючій рівновазї всїх суспільних верств. А власне пястівська Польща через се була сильною, що не позволяла одній суспільній клясї брати другу під ноги, а вміла яко тако держати рівномірну еволюцію так міста як і села. А від тепер віддано перевагу панському плугови, так часто славленому польськими істориками. Забувають, що плуг плянтаторів не все не несе цивілїзацію, він вміє тілько дещо зі здобутків культури присвоїти для свого добра, а взявши річ глибше, він стає її запорою і убійством. І нїщо инше, як власне сей ославлений плуг

  1. Через се, що при вступі подаєть ся самі найзагальнїйші уваги, уважаю за непотрібне відкликати ся до історичної лїтератури, як і подавати указки на жерела, з яких користаю. Нові жерела, що їх маю під рукою, вийдуть небавом осібним томом, впрочім дальше і в самій працї буду на них опирати ся.