прагнення до ідеалізації всього, що пов’язане з національною боротьбою, неминуче піддається міфологізації, створюючи для істориків певні методологічні труднощі. Адже їх завдання розвінчувати міфи, а не творити нові. В цьому аспекті згадаємо тільки одну працю, яка фахово розвінчує один з міфів «великої вітчизняної війни» про «морально-політичну єдність українського радянського суспільства» у боротьбі з «німецькими фашистами». Це книга київського історика В. Гриневича «Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939–1945 рр.)», що з’явилася друком наприкінці 2007 р. У ній на величезному документальному матеріалі з українських, російських і німецьких архівів переконливо показано величезну диференціацію і динамічну трансформацію настроїв населення України в роки світової війни. Дослідник аргументовано стверджує, що більшовикам, незважаючи на застосування всіх можливих і неможливих засобів, не вдалося сформувати в Україні гомогенне суспільство з єдиною радянською ідентичністю і тому Україна весь час залишалася «слабкою ланкою» в сталінській імперії, ареною потужного опору сталінському режиму[1]. Останнім часом з’явилось також чимало робіт про німецький окупаційний режим в Україні і Рух Опору, в яких радянський чинник посідав далеко не провідне місце. На жаль, ці роботи дуже слабо відбиваються на суспільній свідомості, де продовжує, зокрема на Сході і Півдні країни, переважати міф «великої вітчизняної війни» і «морально-політичної єдності радянського народу».
Серед тем, в яких поєдналися політична і наукова кон’юнктура, є тема Голодомору 1932–1933 рр. На сьогодні в Україні видано багато фундаментальних документальних збірників і аналітичних праць, в яких однозначно доводиться факт цілеспрямованої політики Москви щодо винищення українського населення, переважно сільського, яке підпадає під визначення геноциду. Нині розпочалася робота над створенням багатотомної «Енциклопедії Голодомору», в якій візьмуть участь учені багатьох країн, а не тільки України[2]. Активно розробляється тема політичного терору в радянські часи; чи не найбільше в цьому плані зробили київські історики С. Білокінь та І. Білас[3]. Розкриття спецархівів колишніх НКВД, ОГПУ і КДБ обіцяє інтригуючі «відкриття» щодо знаних подій радянського періоду, про що свідчать численні документальні збірники, які вже надруковано[4].
Контроверсійною темою залишається історія українського національно-визвольного руху, його радикального крила, відомого за абревіатурою ОУН і УПА. Навколо цієї теми вже багато років бушують політичні пристрасті. Їх сутність у тривкості радянського міфу «українських буржуазних націоналістів – посібників гітлерівських
- ↑ Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939–1945 рр.). – Київ, 2007. – С. 515-516.
- ↑ Марочко В. Голодомор 1932–1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. – Київ, 2008; Кульчицький С. В. Голод 1932–1933 рр. в Україні як геноцид. – Київ, 2005; Голодомор 1932–1933 рр. в Україні: документи і матеріали / Упорядник Р. Пиріг. – Київ, 2007. 1128 с.; Голодомор в Україні 1932–1933 рр. за документами політичного архіву Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина / Упорядник А.І. Кудряченко. – Київ, 2008. – 336 с. та ін.
- ↑ Політичні репресії радянської доби в Україні. Науково-допоміжний бібліографічний покажчик. – Київ, 2008. – 684 с.; Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ–XX ст.: Історичні нариси / НАН України; Інститут історії України / Відп. ред. В. А. Смолій. – Київ, 2002; Білокінь С. Нові студії з історії большевизму І — VIII / С. Білокінь. – Київ, 2007; Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. У 2-х кн. – Київ, 1994.
- ↑ Крім часопису «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ», що почав виходити з 1994 р., з’являються тематичні збірки документів, зокрема: та Україна у тридцятих-сорокових роках XX століття Польща та Україна у тридцятих-сорокових роках XX століття. Невідомі документи з архівів спеціальних служб. 7 томів, виданих у Варшаві і Києві в 1998–2007 рр.); Радянські органи державної безпеки у 1939 – червні 1941 р. Документи ГДА СБ України / Упор. В. Даниленко і С. Кокін. – Київ, 2009. – 1310 с.
