Перейти до вмісту

Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 1. 1929.pdf/53

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

хнівка–Самгородок–Калинівка–Янів–Хмельник; бойові частини під Бердичевом.

II корпус на відпочинку в районі Винниця–Браїлів–Жмеринка; команда — Винниця.

III корпус в районі Гайсин–Брацлав; команда з Гайсині. Начальна Команда у Винниці.

4) Згідно з умовою між Командуванням Добрармії та Українською Галицькою армією мала У. Г. А. перейти, по переведенню операцій в районі Бердичева, на 3-х місячний відпочинок, з метою реорґанізації і доповнення, в район Одеси або Єлисавету“.




„Українська Галицька армія переживає в тому часі найважчу крізу. Через епідемію тифу стала зовсім нездатна до бою і походів. Це останнє було найпершою причиною заключення договору з Добрармією. Инакше було б віддано тисячі знеможених тифом стрільців і старшин на ласку-неласку „добровольців“. Ця сама причина була пізніше конечністю злуки з большовиками. Захоронити Армію перед масовою смерттю і перед цілковитим розпадом — це були ті два провідні мотиви, які приневолили Командування У. Г. А. до переговорів і заключення договорів як з денікинцями, так пізніше з большовиками.

Матеріяльний стан Армії, за виїмком прохарчування, яке треба було теж добувати з великим зужитком енерґії (завдяки добрій орґанізації і праці інтенданських установ голодувати не доводилося), виказував непереможні недостачі. Причина цього, головно перебування в тому районі, де не можна було нічого придбати з огляду на загальний розпад в промислі і на зубожіння населення та відмежування від решти України і закордону. Головно на фізичному стані Армії відбилося: брак білизни (перед усім теплої), брак одягу і взуття. Того, що могли добути наші інтенданські установи дорогою купівлі і виміни за цукор і того, що могли виготовити наші майстерні, не вистарчало зовсім. Треба було доконче нового заосмотрення.

Та моральний стан Армії не потерпів через те зовсім, але помітно було, що, навпаки, злидні й терпіння, які переживала в той час вся Армія, скріпили та піднесли моральний рівень її, захитаний подекуди попередніми невдачами та розєднанням обох наших Армій. Нещастя скріпило взаємне довірря старшин та стрільців і створило те споєння, яке вдержало Армію перед її розпадом до останку, і Армія задержала все, помимо переходів з одного табору в другий, свою національну ідеольоґію та орґанізаційну окремішність.

В місяці грудні змінилася Армія в один великий шпиталь, в якому здорова частина (без ріжниці на ранги) плекала хорих. Хорі були розміщені в лічницях, яких тоді потворено десятки при обозах („рухомі лічниці“) та по приватних кватирах“.




„Тиф забирає що-раз більше жертв. Багато хорих старшин і стрільців відходять до шпиталю. Ряди рідшають з кожним днем. Дороги так розмокли, що й відступ був би неможливий. Лишалось хиба піддатися на ласку й неласку ворогові. Підмоги жадної немає. Новобранці з Придніпрянців, котрих залучено до наших частин, розбіглися майже всі до дому. Осталися самі Галичани. Начальна команда, бачучи це невідрадне положення У. Г. К., починає переговорювати з денікинцями. На фронті вже другого листопада припинено бої. Дня 6-XI приходить звістка, що наша делєґація підписала договір з російськими добровольцями, який відносився до військових справ. Незадовго дістаємо звістку, що арештовано генерала Тарнавського і його штаб, а на його місце став вождем генерал Микитка. Дня 17-XI довідалися вже ми о змісті протоколу і об умовинах, на яких У. Г. А. погодилася з Денікинцями. Як це приняв загал старшин, нехай свідчить оцей факт. По проголошенні висліду переговорів частинам скликав заступник команданта полка, сотник Р-ий старшин зі всіх курінів і підвідділів і

41