ми до 600 багнетів, обезброює на стації Терещенській карний відділ Закорки, в складі 100 шабель, та численну стаційну міліцію і, встановивши на стації Терещенській українську владу, на другий день обезброює в Шостці Шостенський відділ гетьманців, ядром якого був кадр 5-го Глухівського полку.
В районі Кролевця розпочалась боротьба агітаційного характеру з повстанчими ватажками, соціялістичного або вірніше анархистичного напрямку, з Шубою й багатьма иншими, з якими по закінченню повстання довелось розпочати збройну боротьбу. Ці повстанці червоно-анархистичного гатунку ширили всякі злочинні провокації про утворення в Київі нової царсько-деспотичної влади, про підтримку цієї влади сірожупанниками, які раніше, немов би, були німецькими запроданцями, а тепер запродались якомусь новому „окрайонському царю". Більше 50 козаків було вислано в села для подання населенню правдивих інформацій, паралізування шкідливої агітації й заклику до боротьби з бандитизмом.
22-го листопада Німці згодились виконати всі вимоги Сірих, себ-то оголосили себе невтральними в боротьбі з гетьманцями і цілком віддали до розпорядимости Сірих склади з бойовим припасом й провіянтом на хут. Верьовка. Того ж дня повернулась делєгація від Таращанців, не дійшовши з ними ні до якого порозуміння, бо Таращанці запропонували вести спільно боротьбу з гетьманськими військами тільки під червоним прапором, а Сірі, крім жовто-блакитного, ні під яким иншим прапором не хотіли боротись, не бажаючи ставати на шлях боротьби соціяльної.
Настрій у Сірих значно поліпшав: Німці не втручаються, багато зголошується охотників, запасні козаки зявляються на мобілізацію, склади з вогнеприпасом й провіянтом дивізія посідає. До вечора 22-го листопада набої були доставлені на позицію, де в цей час було всього по кілька набоїв на козака, а багато козаків і зовсім їх не мали.
23-го листопада бронепотяг „Палій“ був готовий і вирушив на позицію на полустанок Калинівку.
1-й курінь 2-го полку під командою поручника Пархомюка в складі (з охотниками) до 500 багнетів при 4 кулеметах і 10 кіннотчиках взяв з бою м. Глухів, вибивши звідти карний відділ Бивара — 100 шабель і Глухівський комендантський курінь до 300 багнетів. Майже половина Гетьманців була взята в полон і перейшла на сторону Сірих, а решта відступала через Путивль на Харківщину, з метою пробитись на Донщину, але по дорозі їх зустріли Запорожці й обезброїли.
24-го листопада відділ Сірих під керуванням полковника Пузицького, з допомогою бронепотяга, зайняв стацію Бахмач, потиснувши гетьманців на стацію Плиски.
Мобілізація запасних козакiв у Конотопському, Кролевецькому й Сосницькому повітах пройшла дуже успішно. Мобілізовані дуже скоро обмундировувались, озброювались, з них складались маршові сотні, які під командою Сірих старшин негайно вирушали на фронт.
25-го листопада був висланий до м. Ромни відділ 1-го полку в складі 100 багнетів при 3 кулеметах під командою хорунжого Бородавки для ліквідації там гетьманського відділу, що зорганізувався при штабі
86
