Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 2. 1930.pdf/143

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
5. Костянтиноградський кінний полк (зформ. 1784 р. з Іллірійського та Волоського Гусарських полкіз).
6. Ольвіопольський кінний полк (зформ. 1784 р. з Сербського та Болгарського Гусарських полків).
7. Херсонський кінний полк (зформ. 1784 р. з Угорського та Молдавського Гусарських полків),
8. Таврійський кінний полк (зформ. 1784 р. із Словянського Гусарського полку).
9. Полтавський кінний полк (зформ. 1784 р. з Полтавського та Малоруського козацьких полків).

Усі ці полки в році 1784 складали так звану „Катеринославську Кінноту“. Одні з цих полків із бігом часу зникли, а де-які дійшли й до наших часів.

По état'у 10 квітня 1786 р. російська кавалерія складалася з 16 кінних легких полків, із котрих сім належало до „Украинской Конницы“ і девять належало до „Катеринославської Кінноти“.

До цього додавалося ще 10 полків тяжкої кавалерії, так званої „Малоросійської Кінноти“, та 20 полків кінних „Українського Ляндміліційного Корпусу“.

З цього бачимо, що російську кавалерію тих часів складали майже самі українці. Як знаємо, стан цей лишався й до самих останніх часів.

VII. ЗАПОРОЗЬКЕ ВІЙСЬКО.

Ми не вважаємо за потрібне давати історичний огляд Запорозького Війська з тої простої причини, що це зроблено вже давно нашими істориками в майже закінченому вигляді. Всім нам прекрасно відомо, що було та що сталося з цим військом. В широкій українській суспільності часто має місце той погляд, ніби Запоріжжя було Пємонтом ідеї Української Державности; цього погляду ми, на жаль, не поділяємо, але це не значить, що ми відкидаємо ту історичну ролю, яку відіграло Запоріжжя в Українській визвольній боротьбі. Безперечно, того високого (можливо, часами, хибного) почуття ідеї Державности, яким перейняті були Сердюцькі та Городові полки, Запорожцям бракувало, бо дуже часто у них на першому плані стояли власні інтереси. Запоріжжя не було складовою частиною Української Державної Армії, це був ориґінальний військовий орден, який складав лише частину Української збройної сили. Еґоїзм та ориґінальні традиції Запорожців не дали їм змоги відіграти тієї ролі, яку відіграли для Німецької Державности подібні-ж лицарські ордени. Сучасні духовні нащадки Запорожців часто й тепер мають переважно власні інтереси.