„Стрільця“, сотникові Іванову наказую роздивитися, поінформуватися, що робиться під Бердичовим, негайно телефонічно переказати мені й на 14 годину вернутися на ст. Кодня. „Стрілець“ відїхав.
У 12½ год. сотник Іванів телефонує: „На південь від Бердічова йде бій, сили ворога не великі, в штабі Сірої дивізії спокій“.
Я переказую відомості до Житомира полковникові Сулківському. Начальник групи висловлює бажання затримати „Стрільця“ на ст. Бердичів ще на годину, щоби інформував про перебіг бою.
У годині 15 прибув на ст. Кодня ешалон із юнаками полковника Петрова. Полковник Петрів повідомив мене, що його ешалон обстріляно мушкетним і кулеметним огнем із с. Городища, коли їхав із Житомира до Кодні. Бачив він ворожу кінноту й піхоту на возах, яка їде в напрямку на м. Кодню. Я заїкнувся перед паном полковником, що добре було-б затриматися й дати відсіч. Але пан полковник не дозволив мені навіть ваґону з дровами відчепити від свого ешалону, а дрова були призначені для паротягів мого ешалону й панцерника. Сказав, що не має часу до страчення й заразже відїхав.
Я телефонічно повідомив про одержані відомості поручника Шпиталева й наказав йому негайно з сотнею відійти на ст. Кодню.
Сотникові Іванову наказав як-найшвидше прибути з панцерником на ст. Кодню.
Ворога з боку Житомира я не сподівався. Не сподівався його й полковник Сулківський. Комусь треба буде запитатися отамана Беня, як це сталося?
Сотник Іванів через пять хвилин відповів, що його „не пускають із Бердичова“, — „Сотникові Іванову наказую вдруге й додаю, що за невиконання ним свого обовязку й наказу піде під суд польовий“. Сотник Іванів передає комусь слухавку зі штабу Сірої дивізії; той хтось вислухує мене, що в наказі по Північній групі С. С. панцерник „Стрілець“ має своє завдання і мусить негайно прибути на ст. Кодню. Нічого мені не відповідає й кладе слухавку.
Для мене ясним було, що „Стрілець“ не поверне: або уникає бою, або дійсно „отамани“ не пускають. Інформую про все в Житомирі полковника Сулківського і прошу вислати панцерника з Житомира до Кодні. Полковник Сулківський наказує: триматися на двірці в Кодні, а панцерника негайно висилає. Всі ці розмови й накази тривають 10 хвилин.
З боку с. Городища, на захід від залізниці, на горбах появилася лава кінноти біля ста вершників. Напрямок лава бере на двірець. Усіх нестройових я змусив узяти рушниці, обсадити двірець і чекав на ворога. Тиша на двірці надає відваги ворожій кінноті, і вона гальопує до станції. Недружня й ріденька сальва моїх нестройовиків лякає кінноту, і вона повертає в долину. Але за яких 10 хвилин бачу уже пішу лаву біля 70 баґнетів, яка швидко прямує на двірець. Я, тимчасом, телефоную до Бердичова: —
