саперних, чоти телефонно-телеґрафної, чоти інженерного парку та маленького господарчого апарату. Першу чоту саперну складали виключно молодші старшини (кадр бувшого Миргородського полку за Гетьмана Павла Скоропадського), другу саперну чоту — фахові сапери, з мого села та його околиць (с. Соколівка, Білоцерківського повіту на Київщині); чоту телефонно-телеґрафну складали фахові люди та шкільна молодь Полтавщини й Білоцерківщини; парк та господарчий апарат обслуговували старші віком вояки, мої земляки.
5 березня 1919 року з м. Ушомир було стягнено сотню до м. Житомира на відпочинок, бо з 16 листопада 1918 року сотня жадного перепочинку не мала, а, правду кажучи, й не шукала, бо свідома була, що в той час дисциплінованій українській частині про відпочинок і думати не приходилося.
7 березня 1919 року о годині 24-й закликав мене до свого штабу командир Північної групи С. С. ґенерального штабу полковник Сулківський. Я зараз-же зявився.
— Пане сотнику! ми змушені скоротити загальний фронт. Ту нами большевики не цікавляться, а підготовляються напірати на Бердичів. Завтра ранком розпічнемо евакуацію Житомира через Бердичів на Шепетівку. Бердичів заслоняють дивізії Залізнична й Сірожупанників. Продовжити їх ліве крило на захід вимашерували з Житомира частини Північної ґрупи отамана Беня. Ось повідомлення отамана Беня, що його частини уже на лінії м. Кодня–Котельня. Вас призначаю начальником охорони евакуації по залізниці від Житомира до Бердичова. З пішою сотнею й панцерником „Стрілець“ відїдете до ранку на ст. Кодня; сотнею займете м. Кодню, панцерником повіряйте тор залізничний від Кодні до Бердичова; самі лишайтеся на ст. Кодня, звяжіться телефоном із Бердичовим та інформуйте мене про перебіг там подій.
Через годину я отримав оперативного наказа по Північній групі С. С. а о 4-й годині 8 березня був уже зі своїм відділом на ст. Кодня. О 6-й годині сотня, в силі 102 багнетів, 2 ручних кулеметів і 8 кіннотчиків, відійшла до м. Кодні під проводом мого заступника поручника Шпиталева.
Поручникові Шпиталеву наказав я: „Заняти м. Кодню. Весь час тримати сотню разом і в поготівлю, виставивши польові варти по вихідних дорогах на околицях міста. Там-же при дорогах обдивитися позиції для цілої сотні на випадок ворожого наступу. Кіннотчиків, по 2, вислати по дорогах на південь і захід від Кодні до 12 верстов, з метою звязатися зі своїми або виявити ворога. Про все мені доносити негайно телефоном та кінними вістовими. Я буду, згідно з наказом, на двірці в Кодні“.
До 12-ої години 8 березня тихо на двірці й у місті Кодні, а кіннотчики не виявили навколо м. Кодні присутности а ні своїх, а ні ворога. Через станцію проїхало два ешалони: постачання групи С. С. і санітарна колона. Під Бердичовим розпочалася гарматня стрілянина. Тому, що з Бердичова не хотіли інформувати про події, висилаю панцерника „Стрільця“ на ст. Бердичів-Житомирський. Командирові
