ГЛІБ ЛАЗАРЕВСЬКИЙ.
Не можна не вітати від щирого серця появу II тому історії України п. професора Дорошенка.
Кожна праця, що малює ту або ту добу боротьби України за її державність, є вже цінна сама по собі, як історичний матеріял, хоч-би й не було в ній суто історичного обєктивізму.
Надзвичайно цінна повинна бути тому історія гетьманщини, цієї цікавої доби відродження України, яку висвітлює, й на підставі архівних матеріялів, і на підставі власних спогадів людина, що перебувала в гущавині всіх подій цієї доби, як міністр закордонних справ протягом майже всього гетьманату.
Шановний автор підкреслює, що хоча за останніх десять років появилося немало різних споминів і записок про період гетьманщини, але здебільшого їх писали люди, ворожі до гетьманства, зі спеціяльною метою його понизити та зогидити — „тому в їхніх споминах події й особи виступають здебільшого в кривому зеркалі“ (стор. 4).
Як відомо, різні бувають „криві зеркала“, в одних люди вбачають себе надзвичайно зменшеними, а в інших значно збільшеними.
Історія-ж безумовно не визнає жадних кривих зеркал, людські постаті, події повинні відбиватися в ній такими, якима вони й були в дійсності, ані зменшеними, ані збільшеними. Далі, шановний автор, хоч Сам і зазначає, що він не може претендувати на „повний і всесторонній образ подій“, що багато сторінок описуваної від нього доби освітлено „дуже неповно й може навіть не зовсім точно“, що не міг він „холодно, безстороннє“ змалювати цю добу, всетаки покладає надію, що ця книга допоможе „пролити світло правди на той період, який при всіх його помилках і розчаруваннях був періодом найбільшого виявлення української творчости
