В околицях Коростеня контр-розвідка штабу ґрупи знайшла „окремий“ інженерний курінь, в якому була сила ріжного дорогого майна. З „отаманом“ цього куріня, до-речи сказати, було багато клопоту. Отаман цей уявляв із себе царка — нікого не визнавав і навіть большевиків не боявся. Нарешті з куріня була виділена інженерна сотня з відповідним необхідним майном, а решту відправлено до Рівного разом із заарештованим отаманом. Зформовану інженерну сотню було приділено до бронепотягів. Використано також і обоз цього куріня.
Прибуття до ґрупи Кінного Чорного куріня смерти. 25 січня увечері до Коростеня прибув трьома великими ешалонами Кінний Чорний курінь смерти. Про надсилку цього куріня до ґрупи штаб отамана Оскілка нічого не повідомив. Ешалони його стояли на Станції Коростень-Правобережний. До штабу ґрупи було закликано командира куріня, але прибути він міг лише в „свойому власному потязі“, що було звязано з де-якими технічно-залізничними труднощами, бо в потязі командира куріня було біля 50 ваґонів. Нарешті „власний потяг“ було пересунено до Коростеня-Подільського, і командир куріня зі своїм штабом, в складі 10–12 осіб, зголосився до штабу ґрупи, де вимагав доповісти про прибуття отамана куріня. Отаман був з обличчя дійсно чорний, подібний до цигана, і як він, так і його штаб, були одягнені в чорний одяг, обшитий золотом навіть там, де не треба. На погонах була метальова емблема смерти. Отаман куріня з перших слів заявив, що на позицію курінь присланий помилково, з чим він ніколи не погодиться й завтра відїжджає до Новоград-Волинського. Далі отаман заявив, що спеціяльне призначення куріня — „праця“ в запіллю й боротьба з бандитизмом. Багато сторінок прийшлося-б ісписати про залишення куріня у складі ґрупи, про відібрання від нього на сотні мільйонів награбованого майна, яке було відправлено до Рівного. Нарешті, виявлено, що курінь, як бойова одиниця, мав біля 120 кіннотчиків, добре озброєних і одягнених, на расових конях. Сам командир куріня був людиною цивільною й підозрілою; казали, що він — бувший каторжанин[1]. Його начальник штабу — студент-медик Одеського (Новоросійського) універси-
- ↑ Командиром „Кінного Чорного куріня смерти“ був дійсно підозрілий тип, з прізвища Гуцул. Підчас повстання проти гетьмана він зформував чи опинився на чолі „1-го Меджибожського совітського полку“, з яким опанував Староконстантиновим. За бешкети там його полку, скерован, головним чином, проти заможніх жидів, полк цей було роззброєно сотнею отамана Біденка, ще в ті часи, коли загін останнього був дисциплінованим. Однак Гуцул удався до Ставки і звідти повернув із мандатом на формування кінноти. Цю кінноту він одягнув у все чорне з золотими позументами і далі вже пописувався на повіті, грабуючи під виглядом боротьби з бандитизмом. Назва Меджибожського полку, поступовання Кінного Чорного куріня смерти в запіллю, далі провокації на фронті — все це дає можливість твердити, що цей отаман був одним із числених большевицьких аґентів, що працювали в той час із метою дискредитації української влади в очах населення, — Редакція.