лицї султанів. Почули ся вистріли мушкетів та пістолїв, далї стали Турки з мурів міста валити з гармат, хоча і не бачили нїякого ворога. Почув ся вереск тисячів людий, що утїкали з горючих домів. Турки з мурів стріляли до сих утїкачів, бо думали, що се козаки. Раби ловили своїх наставників і панів та вбивали їх за свої сльози, кров та за смерть усїх тих тисячів, що повмирали тут у Стамбулї під дротяною нагайкою. Цїлі юрби мужів, жінок, хлопцїв та дївчат вибігали на стрічу козакам та витали їх рідною мовою та іменем сьвятої Пречистої. Козаки відсилали усїх до огорода Капудан-баші, де перебував Сагайдачний, а самі перли дальше та дальше. Дармо пробували Турки опиратись. Вони вислали кілька віддїлів війська, але на одно слово отаманів збирали ся молодцї до купи і одним махом розбивали ворога. Проти такого хороброго противника треба було цїлої армії, а поодинокі віддїли не могли їх спинити.
Однак коли Сагайдачний виломав браму, було вже запізно. Козаки найшли величезну добичу у золотї, самоцьвіта, дорогих сукнах та коврах, але нї султана нї адмірала вже не найшли. Вони повтїкали були укритою фірткою в мурі, заки удало ся козакам виломати важку браму.
Зате найшли цїлу громаду наляканих рабинь-невільниць, жінок, дївчат, дїтий та чорних рабів, що берегли дому та жінок адмірала. Вся та двірня розлетїла ся по всїм усюдам з криком та плачем. Козаки сьміяли ся з жінок, одїтих після турецького звичаю в широкі шаравари, але не робили їм нїчого злого. Зате муринів різали в пень, бо думали, що се чортові дїти, якими послугували ся Турки.
Іван та Грицько ловили жінки та дївчата і випи-
