нього тяжіння й зручність шляхів сполучення та звязку.
6. Ухиляння від директиви, даної при утворенні районів що-до недроблення старих волостей, визнати за припустимі в тих випадках, коли само населення і місцеві Ради порушують питання про перенесення тої чи иншої оселі і коли без такого перенесення правильний вибор адміністраційного центру району є неможливий.
7. Визнаючи, що переведений до цього часу облік районування є невистатній, так що-до вияснення зближення до населення і віддалень від заселених пунктів нових адміністраційних осередків, як і що-до зосередження в останніх радянських установ: а) доручити Губвиконкомам під час біжучої перевиборної кампанії звернути особливу увагу на побажання в цій справі виборців і сільрад. Ці побажання треба реєструвати і подавати до окружних адм. тер. комісій з висновком Райвиконкомів що-до кожного порушеного питання на випадок відповідних змін в законодавчому порядкові і б) доручити ЦСУ подати до РНК план робот виборного соціяльно-економічного обслідування окремих районів, ріжних що-до характеру й виду округів, з метою вияснити наслідки переведеного районування в господарчому, адміністраційному й культурному відношеннях.
8. Пророблені й належно мотивовані заявки місць про бажані зміни в існуючому адмін. тер. поділові, що вже мають висновки Президії Губвиконкому, мусять бути подані до ЦАТК до 1-го січня 1924 р., з тим — щоб ці заявки можна було вчасно обміркувати в Держплані й дістати своє позитивне чи негативне вирішення в законодавчому порядкові до 1-го березня 1924 р. — кінцевого речинця, встановленого ІІ-ою Сесією ВУЦВК 1923 р.
