Й кинулись. Хазяїн затремтів, виривався з рук, а жінка плакала. Хтось засвітив огонь, враз позолотилась жерсть на іконах.
В кухні закричала Одарка. Тихий полохливий шум переносився по кімнатах. Дитинка прокинулась. Перевуд хутко схопив її на руки і одніс у сіни. Хазяїнові закручували назад руки, а жінка тримтила.
Степан засміявся кучерями, підкинув її на руки і поніс у другу кімнату. Там було темно. Жінка прохала:
— Не займайте його! —
— Добре!
Стукали віконниці та на сінешні двері крапотіли громові бризки. І вирвалось чудне в полохливій пітьмі слово;
— У, у, буржуйка!
Закам'яніла молода жінка, розтяглась.
А в другій кімнаті вже кінчили… Хазяїн віддав гроші, впав навколюшки.
Вибух.
Близько підкрався грім.
Другий вибух.
В кухні заплакала Одарка.
— Мовчи, стерво, а то й тобі те буде, — сказав хтось із них.
Степан жалісливо подивився на молоду жінку, на її ніжне тіло і вийшов до хлопців.
— А дитина?
— Та нехай живе!
