Господарь. Звичайно.
Злодій. Се робить честь вашій спостережливости.
Господарь. Привичка заніматись псіхольоґією.
Злодій. І так, я — злодій… Я зважився обрати се соціяльне становище тільки по глибокім намислі, прийшовши до переконання, що в наш час се сама щира, сама законна, сама чесна професія з усіх инших.
Господарь. Парадокс гарний… Але се не більше, як парадокс…
Злодій. Побачите сами…
Господарь. А в тім, я люблю парадокси.
Злодій. Злодійство, крадіж, шановний пане, — а я кажу, „злодійство“, як сказав би: торгівля, промисловість, адвокатура, література, малярство, медицина, — злодійство вважалось до нині за карієру непочесну, тому що до сього часу їй присвячували себе тільки мизерні скоти, огидні волоцюги… Люде без освіти, виховання і елєґанції… Люде такі, що їх не можна приймати в своїм домі.
Господарь. Припустім.
Злодій. І от, я хочу надати злодійству той блиск, на який воно має право, і зробити з нього свобідну професію, поважну й звабливу.
Господарь. Не легко вам се дасться…
Злодій Можливо… Як всі ініціятори… Але я добюсь свого.
Господарь. Ся певність робить вам честь… Тим більше, що на нинішні часи всього можна сподіватись… Далі?..
