Злодій. На другий день у ранці вона не хтіла мене відпустити… І з безкінечною вдячністю сказала мені: принаймні, ти, мій любий, не відпускаєш свої пестощі гомеопатичними дозами… Навпаки… Траплялися зі мною й инші історії, більш цікаві…
Господарь. Гратулюю… (мрійно). У вас, я бачу, багато успіху…
Злодій. Послідовности…
Господарь. В вашій професії є свої втіхи… Звичайно вони зєднані з небезпеками…
Злодій. О… Коли робиш своє діло з розумом…
Господарь. Все ж таки… небезпеки не минеш… Але, безперечно, є й добрий бік.
Злодій. Чи не хочете сами спробувати щастя?
Господарь (з жалем). О! Почати нову карієру? Я занадто старий… де вже мені… Се неможливо. (встає).
Злодій. Шкода.
Господарь. Повірте, я сам шкодую… (Дивлячися у вікно, де за ґратчастими віконницями ранішне світло збільшується). О вже й день наближається… (За кулісами шум). І я чую не голос жайворонка, а щось далеко менш поетичне… Чую кроки поліційного комісара… Се дуже мила людина. (Як буря вдирається поліційний комісар). Я забув за нього… (до поліційного комісара). Добридень, пане комісар…
