лїтав до села; жильцї його щільно позапирали вікна і двері; собака полишена на серед дороги вила. З лїсів і сусїднїх лугів доносив ся якийсь далекий, протяжний гомів, суміш найріжнороднїйших звуків. Зазуля прокувала. Потім тиша стала ще глубшою.
І ось нараз у тім соннім воздусї залунав карабіновий вистріл. Капітан швидко зірвав ся, вояки випустили з рук тарілки з недоїденою юшкою. За кілька хвилин усї опинились на своїх боєвих становищах; від верху до низу млин був занятий вояками. Тим часом капітан вийшов на дорогу. Нїчого не видно. На право і на лїво тяглась дорога біла, безлюдна. Залунав другий вистріл, а все таки нїчого не показувалось, анї одної тїни. Але обернувши ся, капітан побачив між деревами лїса легенький димок. Лїс стояв по давньому нїмий і таємничий.
— Негідники поховали ся в лїсї, — проворкотїв капітан. — Вони знають, що ми тут.
По тім зачалась дуже завзята перестрілка між французькими вояками розставленими довкола млина, і Прусаками, що скрили ся за деревами. Кулї бренїли над Морелею, не причиняючи шкоди нї
