близив ся до неї спокійно і сказав трохи навіть строго:
— Се не гарно! Чому-ж ви не завернули мене? Дядько Бонтан розповів менї все, що тут дїє ся. Ось я тут.
Була третя година. Густі, чорні хмари звільна затягли все небо; се були остатнї обриви великої тучі, що впала десь у сусїдстві. Те жовте небо, ті шмати облаків мідяної краски переміняли долину Рокрези, таку веселу на сонцї, в якийсь розбійницький вертеп. Пруський офіцир велїв заперти Домінїка, не поясняючи, що чекає його. Від самого полудня Франсуаза завмирала кождої хвилї. Вона не хотїла йти з подвіря, не зважаючи на всї батькові просьби. Вона дожидала Французів. Але година за годиною минала, а муки її тілько збільшувались при самій думцї, що весь той вистражданий час нї до чого не доведе, як тілько до страшної розвязки.
Тим часом коло третьої години Прусаки почали готувати ся в дальшу дорогу. Офіцир так само як учора запер ся сам-
