Сторінка:Зубенко Іван. Галина (1934).djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Що таке? Що таке? Що з вами? — сипалися питання.

— Що з тобою, Галочко? — питав своєї дружини й Роман, піддержуючи її й подаючи шклянку води.

— Нічого… щось побачила в вікні… Мабуть нерви не в порядку: сьогодні стільки нових вражінь… Нічого, милий… Я вже спокійна…

Гостина тягнулася своїм трибом. Вже й місцеві дівчатка (зробили своїй учительці несподіванку!) виводили дзвінкими голосами весільних пісеньок. Пан-отець, сусідній управитель школи й два старшини грали преферанса. Молодь бавилася в шкільній салі…

А в той час гостинцем у напрямі Підволочиськ гнав вершник. Несамовито гатив коня нагаєм і острогами, а з викривлених уст гадючим сичанням вилітало тільки одне слово:

— Помсти! Помсти!..