„Час“ (ч. 461, з дня 29 квітня 1930 р., Чернівці): „Живе собі в якійсь закутині Галилеї нікий І. Зубенко. Живе собі тай гірко жує твердий іміґрантський хліб. Досі нічого цікавого, та цікаве в чімсь іншім: минає вже років з десять, як він узявся орати невдячну літературну ниву.
Любимцем муз став він, та в людей він якось признання не знайшов. Дивно. Ріжні „Смерти командармів” та „Весілля затуманених радників” знаходять дорогу і до цілком байдужих щодо літератури людей, а про „Зірку”, якою тут трохи хочу занятися, ніхто і слівцем не згадав, і певно не згадає, бо книжка ця появилася ще 1926 р. А шкода. Одна з причин цього може і та, що „Зірка” появилася накладом видавництва „Ока” в Коломиї, — видавництва, яке чомусь вважається другорядним.
А в людей, на жаль, видавництво грає головну ролю, а самий твір так уже лиш другорядну. Але вернімся до теми. Адже „Зірка” оповідання, як це його скромно називає автор, а лучше повість на тлі подій з визвольної боротьби.
Повість „з визвольної боротьби” — це багато для мене значить. З подвійним інтересом, але і не меншим страхом, чи автор виконав добре своє завдання, бо не дуже довелося чувати про його імя, беруся за читання. З радістю по перших сторінках констатую, що автор заслугує на повну похвалу, тим більше, що ми такі бідні на книжки, які примушували б нас глядіти незахмареними очима на нашу будучність.
Христина Тачківська, ніжна донечка українського лікаря, котрий повнить службу на чорноморських пароплавах: „Руського Общества”. Скін-
