— Отож воно і є! „Будувати”!.. А що і як будувати, ви й самі добре не розумієте… Скажи мені: хіба ж можна збудувати справжню соціялістичну державу тими методами, яких уживаєте ви?
Роман здивувався:
— Та які ж методи? Насамперед бємося з ворогами… з окупантами… То перше…
— Ха-ха-ха!.. Бєтеся? За що?! З ким?! Чи ж ти не бачиш, що в вас за спинами — та сама буржуазія, та сама бюрократія, ті самі кайдани капіталізму!..
— Чекай, друже, — я трохи не розумію, якої це ти співаєш?
— Що ж тут розуміти? Ти от краще скажи: чи чув ти про боротьбистів?
— Чув… але програми їхньої докладно не знаю…
— Ось у тім і річ… А беретеся „будувати”! Чейже ви розумієте, що старим капіталістичним шляхом ви нічого не збудуєте… Хіба те, що ми ось щойно повалили… А про єдино можливий шлях соціялістично-комуністичного будівництва ось ти й тобі подібні й не знаєте… хоч на цей шлях стали вже боротьбисти…
— І далеко зайшли тим шляхом? Яка ж може бути комуна, коли наш селянин здавна-давен — господар, власник? Тай хіба можна переходити на комуністичний шлях країні, темній, запамороченій, бідній?
— А ось приклад Москви!
— Так хіба ж це комунізм… і соціялізм взагалі? Давніше була диктатура царя, губернаторів та жандармів, а тепер — ще гірша диктатура комісарів і люмпен-пролєтаріяту! А де ж громадянські свободи? Де найкращі революційні гасла? Де право народів на самоозначення? Той самий ве-
