А що знаходила визнання й піддержку з боку держав західньої Европи, то мала якнайкраще озброєння, силу воєнних припасів, матеріяльних засобів і прекрасне санітарно-медичне забезпечення.
Перші успіхи в боротьбі з більшовиками окрилили її провід, що поставив собі завдання: знищити й українську-самостійницьку й червону-комуністичну небезпеку й відновити „єдіную, нєдєлімую Россію”.
Як відомо, перечислилася Добрармія, і початок її боротьби з Українською Армією був початком її упадку.
Та в той час денікинці ще міцно натискали на українців.
Треба ще додати, що і в рядах червоної армії і серед денікинців було багато українців — чи то несвідомих, чи то примусово мобілізованих, чи то й „ідейних”, головно — комуністів.
А що ж Українська Армія? В чім була її сила? В якому стані вона знаходилася?
Добігав третій рік збройної боротьби за Україну. І хоч чисельно не великі були збройні сили молодої Української Армії, але в склад її входили вже загартовані ідейні вояки, що свідомо й сміливо йшли своїм тернистим шляхом. Слабі сторони Української Армії були в її невідповіднім матеріяльнім вивінуванні. Не мала вона свойого зорганізованого запілля. Не мала своїх фабрик, ані більших складів воєнних припасів чи умундурування. Не мала добрих допомогових технічних частин. А що найголовніше — не мала медикаментів.
З білими й червоними ворогами Українська Армія давала собі раду. І хоч, маневруючи, часами відступала перед ворогом, то хіба на те, щоб
