— Не пораджу…
— Я не зупинюся ні перед чим у засобах!
— Загрожуєте?! Не боюся!..
— Ти… повинна бути моєю!
— Ніколи!..
— Ніколи?!!
Він почервонів. Очі налилися кровю. В горлі пересохло, голос хрипів.
— Я… нищив сильних… що стояли на перешкоді… а слабої жінки не можу скорити?! Ти… ти будеш моєю!!!
Немов несамовитий, наближався до неї. Відчувала, що він рішений на все. Втекти не було куди. Тож як дика кішка, готова була боротися не на життя, а на смерть…
І боротьба почалася.
Він схопив її в обійми, притискав до себе. Вона пручалася й звивалася, як куна, що необачно попала в пастку.
Слів не було. Вилітали лише урвані невиразні звуки.
Довго вони змагалися: спянілий від дикої пристрасти мужчина і слаба жінка.
Ось вона почула, що втрачає ґрунт під ногами. Сили ослабали. В голові закрутилося. В очах подвоїлися, потроїлися безфоремні речі.
Потягнув її до отомани.
Та в цей час двері рипнули, — на порозі стала здивована Варецька й тільки скрикнула:
— Ах! Вибачте! Я не знала…
Любецький в нерішучості зупинився, звільняючи з обіймів Галю. Вона скористала з менту, рванулася й випручалася.
— Ось ваші брудні гроші!..
Жбурнула йому в обличчя пачку банкнотів,
