Всі ті богацтва і пишно́ти,
Все зіпсутє і всі підло́ти,
Гумори панські, лови, карти
І всякі гулянки шальні,
І ласки панські й панські жарти —
Мужик все виніс на спині.
II.
Цікава річ: часи зближались,
Коли з відкіля не зирни,
Чим раз зичнійше розлягались
Ладу нового віщуни,
Слова: свобода, рівне право…
І навіть панськіі сини
Переняли ся ними й жваво
Пішли між люд і понесли
Потіху скорбним. Ба, були
І між панами два-три — люде,
Що бачили яснійш други́х,
Хапали ся стежок нових
Шукать, бо чули, що не буде
Йім вічно панщина служить.
Та мов, хто в лісі заблукає,
Даремно груди надриває,
Даремно кличе і кричить, —
Так по́слуху не знаходили
Слова новіі у панів,
А тілько більше ще будили
Завзятє і дразливий гнів.
Ба навіть многі поміж ними,
Котрі нераз перед чужими
Жалілись: дідьчий час настав
Не лиш для хлопа, а й для пана:
Ота робота панщизняна
Зовсім руйнує нас, мовляв, —
І починали наче з книжки
Вичитувать, які пожитки
Приніс би йім наємний труд —
І ті й не думали на ділі
Змінять порядки застарілі
І увільнить з ярма свій люд.
Воно й не диво! Власне царство
