Цю сторінку схвалено
V.
Тяжко, важко вік свій коротати
У незна́ня сумерці німім
І хилитись і в ярмі стогнати,
До могили простогнати в нім.
Тяжко, важко вік цілий боліти,
А не знати навіть, де болить;
Мучитись у горю, а не вміти
Того горя й крихточку вменшить.
А ще тяжше бачити всю муку,
Знати добре жерело єі,
Але не могти подати руку
Тому брату, що так стогне в тьмі.
А ще тяжше горячо бажати
Волі, правди, братньоі любви,
Шарпатись у путах, гризти крати,
А на волю встати не могти.
1878.
VI.
Вій вітре горою
Над сею тюрмою,
Заплач надомною,
Як рідний, як брат!
Розвій ті надіі
Злудні хоч яркіі,
Що серце мов змиі
Гризуть і палять!
Зморозь кров кіпучу!
Невсипну, пекучу
Втиши думок бучу,
Що в мізку бурлить,
