Цю сторінку схвалено
|
І рівноі правди для всіх, — |
VIII.
Відцурали ся люде мене!
Сей та той надійде і мине!
Тілько боязно скоса зирне…
Чи боять ся ті люде мене?
Я блукаю, мов звір серед гір,
Серед шуму вулиць містових,
В серці чую слова мов докір:
Ти проклятий один серед них!
Самотою хожу́ я, мов блуд,
З горем в серці нестерпно важким…
Всі знайомі минають, ідуть —
Поділити ся горем ні з ким.
Як би в сльози крівавіі знов
Міг я все своє горе розлить,
Я би виплакав всю свою кров,
Щоб нічого з людьми не ділить.
18 нояб. 1880.
IX.
|
Мій раю зелений, |
