Супокій — святеє діло
В супокійніі часи.
Та сли в час війни та бою
Ти зовеш до супокою, —
Зрадник або трус єси.
Бо коли народи в згоді
Враз працюють, щоб природі
Вирвать тайну не одну,
В тьму житя влить світла до́сить, —
Горе тому хто підносить
Самовільную війну.
Та коли в робучу пору
В нашу хату і комору
Закрадаєсь лиходій,
Щоб здобуток наш розкрасти,
Ще й на нас кайдани вкласти, —
Чи й тоді святий спокій?…
15 іюля 1883.
І вас зі своіх зборів проженуть
Старих порядків лицарі гордіі,
Імя і діла ваші проклинуть
І крикнуть: „Зрада! пагубніі мріі!“
І вашу добру славу оплюють
Брехнею, й вас полічать між злодіі,
Отрутою замучених напоять,
Надіі ясні жовчею затроять.
На суд потягнуть вас, начинять вами
Всі тюрми, все покличуть проти вас —
Людей і Бога. Ділом і словами
Не проминуть ранити раз у раз
