11 липня.
Панї М… почуває себе дуже зле, я молюсь за її житє, житє, бо спочуваю Льотї. Я видаю її рідко у моєї подруги, а нинї оповіла вона менї дивну пригоду. — Старий М… се незносний скупар, що досить в житю надокучив жінцї і жалував їй всього; але вона якось все вміла собі раду дати. Кілька днїв тому, коли лїкар не робив їй вже надїї на житє, покликала вона свого чоловіка — Льота була також в кімнатї — і так йому сказала: „Я мушу признатись тобі до одної річи, яка по моїй смерти моглаб викликати замішаннє й неприємности. Я вела до тепер хатнє хозяйство можливо найпоряднїйше й найощаднїйше: але ти менї вибачиш, що тих трийцять лїт я тебе обманювала. З початку нашого подружа ти призначив дуже незначну суму на кухонні і всякі иньші видатки. Коли наше хозяйство зросло і наші дїла також, — тебе не можна було нїяким способом намовити до того, щоб ти розмірно побільшив мій тиждневий прихід; одним словом, ти знаєш се, що і в ті часи, коли наш дім найбільше побільшив ся, ти вимогав, щоб я обходилась все сема ґульденами на тиждень. І я брала їх далї не сперечаючись вже, а недостачу поповняла тиждневими приходами, бож нїхто й не підозрівав, щоб жінка обкрадала касу. Я нїчого не змарнувала і могла б навіть не признаючись до сього відійти у вічність, якби не те, що та, котра після мене буде вести домашнє хозяйство, не зможе з ним дати собі ради, а ти все ще наставав би на тім, що, мовляв, перша жінка якось потрапляла виходити на своє.“
Я говорив з Льотою про неймовірне заслїпленє людського розуму, щоб можна було не підозрівати чогось иньшого при тім, коли хто обходить з семи ґульденів видатки, які вимагають може й два рази стільки. Але я й сам знав людей, які б без здиво-
