Коли для військового геодезиста мапа, здобута в наслідок напівінструментального здіймання, є ідеал і мета що до одержання змалювання земної поверхні, то для генштабіста за обставин бойової дійсности таким ідеалом є добре виконане військово-окомірне здіймання, хоч своєю природою воно має багато неточностей. Це один приклад. Але таких прикладів з курсу військової топографії можна навести дуже багато.
Ще раз треба підкреслити, що підхід до оцінки ваги військової топографії у військовій справі в геодезистів, як робітників переважно в царині точної науки, і тактиків-генштабістів, як робітників у царині практично-прикладної науки, безумовно буде іноді зовсім протилежний.
Цей курс Військової Топографії, що я склав, переважно виходячи з останнього погляду, природно, може дечим розходитися з тими курсами, що здебільшого тільки й мають назву „Топографія“.
|
Березень 1927 року м. Москва |
А. Козачков
Цю працю складено за програмою, що її затвердив Шкільний Відділ Управління військово-навчальних закладів. Але матеріял її розкладено не за тим порядком, як зазначається в наказі нач. УВУЗ. Там усю програму військової топографії розбивається на класи, і такі розділи, як про маштаби, про нерівності, про орієнтування, про здіймання та інше, вивчається частинами в різних класах.
У цій же праці їх систематизовано в певних місцях, і, подаючи матеріял до вивчання, треба точно розподіляти його на класи згідно з указівками докладної програми.
Курс військової топографії в нормальних військових школах має за мету дати курсантам потрібне вміння добре розбиратися на місцевості, оцінювати її з військового погляду й змальовувати невеликі її ділянки найпростішим способом та як-найшвидше, коли розвязується тактичні або інші спеціяльні військові завдання: вільно читати всяку мапу й план.
Курс військової топографії має давати курсантові тільки те знання, тільки ті навички та способи військово-топографічної роботи, що будуть потрібні і що їх можна застосувати в умовах його
