кого ни видів. Приходит до стрільця, і стрілец каже: „Віддай мині записе, бо я такого ще ни вбив!“ — „Ну, шкода мині і записів, бо я тебе кілька літ годував“. І тогди той чорт віддає і каже: „Треба взяти хоць того птаха собі. І понесу до свого старшого: покажу, чи видів він де такого“. І як злапає бабу — і та скає аж до пекла. Приніс до пекла, поставив. Баба сіла, одулася та й сидит. І той старший оглядаєся і каже: „Що ти за біду приніс?“ А він каже: „Та я за тую біду записи мусів віддати!“ — „Яким способом?“ — „Мині, каже, стрілец записався на 43 года і щоби я єму всяку птицю доставив, і той стрілец надибав отсего птаха, а я єго в цілім світі ни видів“. І той старший обзиваєся: „Може, я більше сижу ту і ходжу по світі — і такого ни видав!“ — „Ни знати, че єї вбити, чи пустити?“ Старший каже: „Ні, занисе на тоє місце і ще трийціть літ до него пари шукай“. І той дивится: самиця. І він ходив 30 літ по лісах, по скалах, і такої пари нігде ни здибав. Прийшов до старшого і каже, що нима. — „Ну, то ней і тебе ни буде! Щоби мині ту зараз птах вродився!“ І він пішов в ліс знов глядіти; ходив, здорожився, сів під дуба і заснув. Перон вдарив в дуба, єго вбив — і мазьою ся розільляв. Тогди баба з дуба, прийшла до того пана і каже: „Дай ми, пани, хоць що-нибудь за тоє, жи-м тя порадила“. І він єї дав півсеток полотна і 15 рублів, і вона пішла від него.
Був собі бідний чоловік, не мав звідки жити. Пішов в ліс лика дерти. Але чорт хтів єго змудровати. Приходит до него і каже: „А що ти робиш?“ — „Друлика!“ — „Та нащо?“ — „Буду плів сітки, буду лапав дітьки!“ — „Та й мене злапаєш?“ — „А ти ж думав, що як? от тілько не стирижися!“ — „Не лапай мене, я ти дам бочку гроший!“ — „Занеси ж міні додому“. Чорт взяв і заніс, — питаєся: „Коли будеш лапати?“ — „Взавтра“. Ось на другий день приходит чорт, а мужик плете мотузя. — „А що ти робиш?“ питає. — „А бач, плету сітки на старі дітьки, а молодих і так полапаю!“ — „Та коли будеш лапати?“ — „Взавтра, бо бач ще сіти не готові!“. — „А коли ж будеш лапати?“ — „Взавтра!“. І так через цілий тиждень мужик чорта зводив. Бачит чорт, що не переливки, і каже: „Слухай-но! коли ти мене ошукаєш, то я піду до свого пана Люципира, нехай нас розсудит!“. Мужик каже: „То іди!“. Той чорт пішов до пана свого і росказує свою пригоду з мужиком. Люципир єму каже: „Я вас розсудити не можу, бо мужик до мене не належит, але я тобі таку раду даю: котрий котрого перебіжит, то того будут гроші“. От приходит чорт і каже мужикови, що пан Люципир таку раду дав, що котрий котрого перебіжит, то єго будут гроші. Мужик каже чортови: „В мене єст синок Матвійко, в лісі воли пасе. Як ти з ним не збіжишся, то зо
