В мєстечку Жванчику, в годині можи одинадцятий, ішов я в преселок Ліпіни. І іно вийшов з Жванчику за ворота, щось [з-]за угла села вийшло двоє людий в чорній одежі. Але що то робилося зимовою порою — і мині їх добри видно було. І так ішов я дорогою, а вони — стежкою, которая стежка сходилась на дорогу. І мині ся здавало, що вони все нарівні зо мною, не дальше як на штире кроки; але як вже зійшлася стежка на дорогу, то я подивився: нема нікого. Але там була фігура, і під нею ховали недоносині діти.
Ще міні [дід] росказував, що раз їхав на ярмарок і чує, що щось литит в горі, ніби птах, і кричит: „Христа!“ Той взяв хусточку, перихристив, дав мня дівочи і хлопчаче і кинув. Воно прилетіло і взяло тую хустину і не знати де ся поділо. А то от що було: кобіти не доносюют дітий і недоносині родят неживі. Їх не хрестят і не ховают на цвинтарі, але на особнім місці. І через сім літ робится душа їх ніби птахом, летит і просит христа. Хто вчує, подаст їм крижмо, назве їм мня, то воно і летит до неба; а як ніхто ни чує, то єго діяволи берут під свою опіку, і воно вже їм служит. Люди би багацько тих душ літаючих виділи, але то кажут, що їм тілько три годині позволено кричати, і то нічьою.
В силі Скотинянах вмерла жінка від малої дитини, і той чоловік взяв до себе свою кревну, щоби тоє дитя кормила. І тая дитина ни хтіла цицки зсати. І так як тая кобіта була кревна, — і єї дуже обходило тоє, що єї цицки ни хочи зсати і цілу ніч спит, ни плаче. І раз вночи вона ни спала, і почула як двері рипнули, і з тиха прийшло до колиски, і дитина так цмокає, як цицку зсе. І вдиви[ла]ся добре: стоїт кобіта, в білім вбрана, і дає дитині цицки. І та слухала і нічого ни казала, і тая взяла і пішла. І тогди вона збудила хозяя і росказала єму. І на другу ніч обоє стерегли, і тоє само виділи, що давала цицки. І тії полякалися і нічого ни казали, аж доки вона ни вийшла, і тогди засвітили. Давала мамка цицки, і воно ни приймало. І на другий день росказав всім своїм кревним, і взяв собі 2 братів, і підложили під новий горнець свічку і так чикали, доки вона ни прийде. І як почули, що прийшла до дитини, піднесли свічку і побачили, що дає цицки. І тая сплакала і казала, що „більше ни буду!“, і не знати де ся поділа. І тоє дитя добу плакало і умерло.
