Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/118

108. ЯК МОСКАЛЬ ВМЕРЛУ 3АКЛЯТУ ПАННУ ВРАТУВАВ [л. 493]

Бо то був собі пан і мав дочку, і вона нагли умерла. Він єї казав занести до косцьола, щоби вона там цілий рік була і щоби до неї на варту ходити. І занесли єї. І першої ночі пішов чоловік, і вона єго задусила. І на другу, і на трету ніч — задусила. Досить, що вже з пів-сила видусила. Али іде москаль відставний. І зайшов собі до коршми, і чує, що то люди о тії панні говорят, що ніхто ни пириночує. Москаль каже, що „я би пириночував“. Ту зараз дали люди знати до пана. Пан єго закликає і каже єму: „Що? ти перено чуєш в церкві, чи в косцьолі, коло мої панни?“ Москаль каже, що „пириночую!“. І пан єму дав багато гроший — i той іде і плаче. Али на дорозі надибає бабу, і тая баба питаєся: „Чого ти, москалю, плачиш?“ Той єї росказує. Баба єму каже: „То нічого! стань собі в олтарі і вона вилізи, то буди глядіти, а ти таки й ни показуйся“. І москаль єї дав багато гроший, і баба каже: „Може, ще тобі коли буде чого треба, то приходь до мени: я онди сижу“. І той москаль прийшов до косцьола, і єго замкнули, і він пішов собі і став в олтарі. І коло опівночі вилазит вона с трумна, і всюди глядит, і нима. І кури запіяли — і вона пішла в трумно. Він тогди ляг, пріспався. Ось ту рано приходят, відмикают двері. Він виходит із-за олтара, і всі моцно здивувалися, що то він пириночував. Дали знати панови. Пан єго закликав і питаєся: „Можи, ти що бачив або чув?“ — „Ні, я нічого ни бачив і ни чув“. І годит єго пан [на] другу ніч і дав єму гроший. Він вже просто іде до тої баби. Приходит, віддає єї гроші. Вона єму каже: „А вже, може, знов ідеш?“ — „А іду“, каже. — „Ну, то іде і влізь собі під пристіл, то вона тебе ни найде!“. І він прийшов до косцьола. Єго пустили, і він собі вліз під пристіл і молится Богу. Ось ту коло опівночі вилазит вона с трумна і глядит всьо. І за олтар пішла, а єго нима. І кури запіяли, і вона знов полізла в трумно. Він виліз з-під пристола і ляг на середині косцьола, виспався. Прийшло рано. Відімкнули і дивлятся, а він живий. Дали знати до пана. Пан втішився і закликає єго до себи, і питаєся: „Можи-сь що бачив, або чув?“ — „Ні, я нічого ни бачив і ни чув“. Пан єго наймає на трету ніч, дав єму багато гроший, і він знов іде до тої баби. Прийшло, дав він єї тії гроші, вона єму каже: „Ну, тепер іде до косцьола і смотри: як іно вона вилізи із трумна і полізе за олтар, то ти шоби вліз в єї трумно. І що би вона як тебе щіпала і кусала, то ти ни вилазь!“. І він прийшов до косцьола, сів собі за єї трумно і сидит. Ось ту коло опівночі вона вилазит і просто побігла під пристіл; а він вліз в єї трумно. І вона гляділа, гляділа, і ни могла найти. І кури запіяли — і вона вже пиристала глядіти, іде просто до трумна. Приходит, а він в трумні! І зачинає єго щіпати, кусати. І той москаль таки й ни виліз. І вже запіяли другі кури, і вона каже до него: „Стань, ни бійся! я вже ни піду від теби!“. І той тогди встав, поцю-