вчителями — головою Історично-Філологічної Катедри академиком А. Е. Кримським та головою Етнографічної Комісії — акад. А. М. Лободою, я остаточно спинився саме на системі Драгоманова. За тією системою фольклористичний прозаїчний матеріял має розпадатися на тринацять відділів[1]. Відділи I — XII увійшли в перший випуск нашого видання. Відділ XIII-ий, тоб-то властиві казки, входить до нашого другого випуску, та не ввесь — без кінцевого підвідділа: жарти, фацеції, загадки, прислів'я і т. ин. До третього випуску входять оті жарти, фацеції і т. ин., що не вмістилися в 2-ому випускові, та найпотрібніший науковий апарат.
Річ ясна, що всі оці надзвичайно складні, аж мозаїчні, народні оповідання, де частенько в найрізноманітніших сполученнях переплутується скількись сюжетів, закласифікувати одразу до певної групи не завсіди буває легко. І мені не раз доводилося зазнати певних труднощів і вагань: куди, до якого відділу ту чи иншу річ віднести? Взагалі-ж я тримався принципу — брати на увагу оснівний найголовніший сюжет даного запису, менше звертаючи увагу на додаткові мотиви в оповіданні чи казці, дарма що у варіянтах инших збірок саме оті ніби додаткові мотиви часом грають найголовнішу ролю. Коли оповідання (чи казка) своєю основою найбільше підходило до одного відділу, але великою мірою стосувалося воно й до иншого відділу, то я тоді зазначав у кінці, що те чи инше оповідання стосується й до такого-то відділу, або що воно нагадує такий-то нумер в нашій збірці.
Для першого фоліянта своїх записів сам Димінський склав був покажчика, де що є, і для кожної казки дав заголовка. Тільки-ж заголовки тії ніяк не можна визнати за вдалі: здебільша записувач подавав чи перефразовував лиш початкові слова оповідання. Звичайно, що отак-о пороблені заголовки Димінського аж ніяк не віддають змісту записів, а тому, хоч я ніде не одкидав тих Д-го титулів, бо вони мають безперечну діялектичну вагу, але друкую їх петитом в дужках. Натомість я сам поскладав до всіх казок заголовки од себе. Щоб зручніш було користуватися збіркою кожному українському читачеві, писав я їх мовою нашою літературною, а не мовою записів, тоб-то не подільським діялектом.
Хто читатиме зредаговані од мене тексти, повинен буде звернути увагу, що декотрі літери, слова й невеличкі речення надруко-
- ↑ Ці відділи такі: I — Оповідання про явища природи та про винаходи; II — Приміти та забобони; III — Знахарювання та замови; IV — Оповідання за чортів та за різні прояви; V — Оповідання за мерців; VI — Оповідання за людей з надприродньою силою; VII — Про скарби; VIII — Оповідання релігійні, церковні та про духовних осіб; IX — Оповідання про життя родинне та громадське; X — Оповідання про історичні особи та про історичні події; XI — Оповідання про місцевості; XII — Биліни; XIII — Казки фантастичні, жартобливі вигадки, дотепи, загадки та прислів'я.
