світится в тім же саді. Той барабанчик підійшов нидалеко того вогню, а там стелят постіль дівки. Він дивится: приїзжає тая єдноральша і піп. Вже справилися между собою, і ще піп каже: „А ну ще по кіньски!“. Іно прибіг до неї: „іга-га-га!“ — а той барабанчик як вдарит в барабан! І той піп і єдноральша покинули шматя і втікли. Допіро той барабанчик зайшов на оренду. Де там заїхав тої єдноральшої чоловік, і той барабанчик зачинає єму росповідати, що то він видів попа і єдноральшу: здибав в саду. І росповідає, яким способом. Той каже: „Та то моя жінка! ну ходи до мени!“. А той барабанчик взяв шматя тоє і часи, і сховав в барабан. Прийшли вони додому, і той єму каже: „Ну, зачинай казати“. А барабанчик єму каже: „Я буду казати, али щоби мині ніхто нипирибивав, бо [хто переб'є] даст сто рублів!“. І той зачинає говорити, а тая майорша (sic) каже: „То ниправда!“. Али барабанчик каже: „Дай сто рублів!“. І тая мусіла дати. І тогди той єднорал попа повішав враз з жінкою.
Був то москаль. В службі служив, і все курив люльку, і нюхав табаку. Прийшов до него каправальний і каже: „Пожич мині тютюну, а я, як получу жалованя, то тобі віддам!“. І він пожичив. Прийшов єфрейтор — він і тому пожичив. І тим вийшло жалованя. Він прийшов до капрального, впоминаєся, а той єго набив і нагнав; прийшов до ліхвитора — і той єго вибив і нагнав. І той москаль взяв і втік с повку. І біжит він через лісок: в тім ліску стоїт хатинка. Прийшов до тої хати, — в тій хаті нема нічого, іно пєцок. І він виліз на той пєц. Ось ту приходит дві панні і приносят стіл, обрус, фляшку горілки і вишняку. І застили[ли] той столик, бирут п'ют горівку, і їдна каже: „Ти за чеє здоровля п'єш?“ — „Я за їдноралови!“ — „А я за їдноральчине!“. І тії покинули тоє, а самі пішли. І приходит єдноральчиха, і витягає часи і каже: „Казав піп, що буде на сю годину, а єго нима!“. Приходит піп. І вона взяла свої часи і каже: „Вже пройшов срок!“. І поставила на столі, і піп свої поставив на столі. І єдноральчиха нюхає табаку, а піп люльку курит. А той москаль ни може витримати, що нимає тютюну. І тії зачали ся бавити, а той взяв вирвав цеглу — і кинув миже них. І тії повтікали, а часи пооставляли, і табаку, і люльку. Той зліз, напився горівки, табаки понюхав, і люльку закурив; і то й тогди приходит до полку. І тії хочут єго гнати через строй, що він втік. І той москаль каже: „Як же я ни міг втікати, коли в мени пожичили тютюну каправальний і ліхвитор, нюханого і куренного? Прийшов я до них за тютюном впоминатися — і вони мине добре набили і нагнали. І я собі в лісі здибав хату, і в тії хаті грався піп з їдноральчихою!“. І показує часи єдноралови. І єднорал закликав свої жінки і попа і говорит: „Жона
