Був ту чоловік і мав жінку молоду. І до неї ходив піп, дяк і богацкий син. Али їдного часу виїхав він до міста з нею. Али вона пішла на місто і здибаєтся з тем попом, а піп каже: „Маруся, коли до тебе прийте?“ А вона каже: „На вівторок: чоловік поїде до млена“. І пішли на оренду, напилися. Іде вона вже до воза, али здибає єї дяк і каже: „Коли би до тебе прийти?“ А вона каже: „На вівторок!“ І пішли на воренду, напилися. Али надходит той богацкий син і каже: „Коли би до тебе прийти?“ Вона і тому сказала: „На вівторок!“ Досеть, же всі мают прийте на вівторок. А вона каже чоловікови: „Іди та купимо вилику скриню“. А він каже: „А тобі нащо?“ — „Ну нащо? треба!“ І пішли купили, і їдут додому, али вона єму каже, що „до мене прийде в вівторок піп, дяк і богацкий син, то я возьму насиплю попілу в скриню і їх туда покидаю. Али так я казала, що ти поїдеш до млина, — то ти буцім поїдь, і дивися: як прийде їден, то ти стань за ворінками. Іно я погашу, то ти каже: «Відчени, кроть твую маму! взяла мене виправила, а хліба-сь мені не дала!» І той став за ворінки. Дивится: іде піп, приніс меду і вешняку. Іно прийшов, а вона каже: „Розберайтися та ляжемо спати!“ І він ся розібрав і лягає, а вона каже: „Скиньте сорочку і штани, бо буде заважати“. Іно тілько погасила, а чоловік: „Відчени, кроть твую маму! вже-сь ся положела спати, а хліба-сь мені не дала!“ А вона каже [до попа]: „А де ж я вас сховаю?! Ліс[ь]ти в скриню!“ І піп вліз голий в тую скриню, а в тії скрині була саджа…[1] І таким способом всі полапали. І рано встали, везут їх на ярмарок продавати. І везут, али їди пан і каже: „Що ти, чоловіче, везеш?“ Він каже: „Визу жеві дітьки продавати“. А пані каже: „А ну покажи нам!“ А він каже: „Дайти ж зо 300 рублів за три!“ Пан дає. Він випускає попа: з бородою, обталапаний в попілі, голий, а паня каже: „Та він має так, як чоловік!“ Випускає другого, дяка: „і той так має, як чоловік!“ Ну вже випускає третого, богацкого сина: „Али-ш то ту дуже здоровий!“ А пан дав єму ще наперед гроші — і тогди каже чоловік: „Тепер собі їх лапайти і везіт додому!“ А тії — голі такі, як з болота виняті, і такі чорні, — та на вцєки! А пані каже: „О!.. шкода триста рублів!“ А він каже: „А мені знов шкода три чорти!“ І тії [чоловік і жінка] тогди так добре жили, що і не тра лутше. І від того часу вже ни ходив [до молодиці] ні піп, ні дяк, ані богацкий син. І ще їм ся лишило тоє вбраня; то вони, як єго продали, то ще взяли триста рублів, і за трунки десіт рублів, і так ся розжели, що не було лутших на ціле сило богача, як вони.
- ↑ В оригіналі вирізано зверху скількись рядків. Як можна судити з тексту, в них оповідається про те, як прийшли до молодиці ще й дяк та багацький син, і лукава молодиця заманила і їх в скриню (М. Л.).
