валь прийшов до добродзійки і виліз з нею на пєц. І піп, як взрів тоє, то зараз і забив коваля. А що тим людям буває, то вже вся кому знати.
Був чоловік і мав жінку, що вона любила дяка і попа. Бувало, чоловік робит як чорний віл, а вона собі балюєся з попом та дяком. Здумав той чоловік на поміч приймити якого хлопця до роботи, і шукає по селі. Але якись хлопец, як на теє, приходит до него і просится на службу. Чоловік єго приймив, а через кілька час годится з ним, і він єму каже: „Слухайте, господару! я на все згідний, шо дасте, але тілько вам скажу, що в мени каждого дня, як я в полі буваю, коло полудня втікаю додому, бо мене ґедзень нападає. То щоби-сьти ся не гнівали, як я часом буду бігче!“. Господар каже: „Ніц то не значит! Про теє, як я бачу по твої роботі, з тебе буде добрий наймит!“. От, через кілька час, пішли на цілий тиждень в поле орати. Набрали собі хліба, щоби і додому ни посилати. Орут вони день, орут другий. А тимчасом жінка рада, що чоловіка нема, заклала собі баль з попом і дяком. А хлопец-наймит був віщун: знав, коли вони позбиралися до неї. І коло полудня каже: „Господару, пасіт воли, бо мене вже ґедзик напав, — побіжу додому прохолодитися!“. Той каже: „Та вже біжи, тілько хутко вертайся!“ — „Не буду бавитися!“ каже. Побіг він. Прибігає на подвіра. Жінка як зобачила в вікно, каже: „Чогось хлопец прибіг! поховайтися!“ — „А де ж поховаємося?“ — „От, лізьте нагору в солом'яник, в клоче!“. Полізли і поховалися. Хлопец приходит до хати. Питаєся вона, чого єму треба. Він каже: „Пірвалися нам воловоди, то прийшов им за клочом, щоби покрутити нові. Казали господар, що воно стоїт нагорі“. Поліз він, і не бере клоча, а с солом'яником згори скинув так, що воно аж розлетілося по сінях, і дяк з попом зайойкотали. Хлопец зліз з-гори і каже: „Господини, я того клоча боюся, бо воно щось стогне, — ідіт ви самі до него!“. Дала єму їсти в хаті, пішла до сіний, дяка з попом пхнула до комори, а клоча позбирала і дала хлопцьови, щоби ішов в поле. На другий день знов хлопец каже: „Господару, ґедзень мене напав!“. Він каже: „То біжи!“. Побіг додому. Жінка знов з попом і дяком балюєся. Зобачила єго, каже: „Знов біжит хлопец, триста єго матір! ідіт до комори, посид[ь]ти там!“. Пішли вони до комори. А хлопец приходит і каже: „Казали господар міні позамітати комору!“. І зараз пішов туди, позамітав він, а дяк сховався в діжку, а піп в скриню. І каже [хлопець]: „Казали господар випарити на щось діжку!“. Зараз нагрів окропу, вніс діжку з дяком, і як люне окропом, а дяк звідтам та в двері! — „О, добре, що господар казали випарити діжку! а то видити, господине, що чорти ся замножили!“. Взяв він пішов до плуга, а попови вже ніц
