А він каже до пана: „А мині що, пані, молитися от нисчастя? я-но молюся, щоби мені Бог дав здоровля і кусок хліба! а за нисчастя, що я ся маю молити?“. Допіро, бере закликає до себи той пан цигана-коваля і кажи: „Як би ти мого комісара розуму навчив?“ — „А добре“, — каже, — пані: я навчу замість свого сина!“. Бере пан, закликає того комісара до себи. Іно він прийшов, а той циган каже: „Як ся маєш, мій сину? а ти ту до сеї пори в покоях? а до кузні! Ти що? не знаєш, що ти мій син?! Іди до кузні молотом бити!“ Той, рад не рад, бере і іде до кузні. Досит того, що бив молотом там без цілих три дні. Бере пан закликає знов до себи того цигана і каже: „Там мій комісар [що робит]?“ — „А що ж, пані? молотом б'є!“ „Ну, буде вже з него, — пусти єго, не муч!“. Циган преходит до кузні та й каже: „Іди собі! іди, мій сину! Я казав ще перши, що з теби не було ніц доброго, і не буди! Ти перши не був добрим ковальом — і тепер не будеш, — іди собі знов до покою сидіти!“. Той прейшов до пана. — „А що?“ каже той пан: „вже тепер будеш ся молити Богу, щоби Бог не зіслав на тебе якого нещастя?“. А він каже: „Буду до самої смерти, бо вже мене циган навчив добре!“.
Раз заїхав мужик в болото. Що він напрацювався — ніяк не міг виїхати. Нарешті зачав призивати святих на поміч, і при призиву поганяє коні: — ніц не помагає! Нарешті каже: „Свята Дорото! витягне мене з болота!“ — Ніц не помагає. І каже: „Святий Юрий! витягне мене з тої баюри!“. І при тім коні затяв і виїхав. „О!“ каже: „що баба — то баба, а хлоп — то таки помагає, і без него не виїхав-им би!“.
Раз бернадин поїхав до єдного пана безбожного просити на монастир вспоможеня. Приїзджає до него. Той дає му їсти, пити, але нарешті прикликає і каже: „Ну, скажи мині, пане бернадини, що міні за то буди, як я дам на ваш монастир?“ Той каже: „А що ж буде? — царство небесне!“. — „А хто ж там буди?“ — „Ото всі тії будут, що тут бідуют“. — „Як то? мужики і діди?“ — „А як же, пане? будут!“. — „А сто твую матір! ти хочеш мене стромляти межи мужики?! Давайте луз!“. Всипав бернадинови сто ліз і вигнав с подвіра. Виїхав він. Аж здибаєся з того ж монастира монахом. — Росказав єму всьо. Той каже: „От видиш? ти взяв сто ліз, а я возьму багацько милостини!“. Взяв і поїхав. Приїздит. Пан перший день приймає яко гостя, а на другий день запитує тим способом, що і того. Той від-
