Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/68

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
3. КОЛИШНІ ВЕЛЕТНІ ТА НАСТУПНІ ЛЮДИ-ДРІБНЯЧКИ [л. 416.]
(„Сказка, що люди перші їден другому пода[ва]ли за милю сукиру").

Колись то були такі велитні-люди, що єден другому за милю подавав сокиру. Але їдного часу дитина велитньова найшла теперішних людий, що чоловік орав шістьма волами, плугом, погоничом. Підніс [хлопець] руку — i як вони стали єму на руці, поніс до мами і показує, каже: „От, мамо, найшов-им дивних хробаків, що порат землю“. — „То, каже, не хробаки, але по нас такі люди будут, а після них то такі ще будут, що їх в пєцу 12 чоловіків з ціпами будут молотити, і ще місця буде досить“. Бо то, може, тоті велитні були би і до сих часів; але як був потоп на весь світ, то вони не хтіли сідати в корабель, а казали: „Хоць який буде потоп, то нам всьо буде по пояс!“ І через то витопились до ноги.

4. КОЛИСЬ ЛЮДИ МАЛИ НА СОБІ РОГОВУ ШКУРУ [л. 473.]
(„Сказка: яка давно була на людях шкаралупа“).

Колись, давно вже дуже, на людях не було так, як тепер, одежі; але була рогова шкура, що до неї не добералося зимно, так як до нас. Але як вони согришіли протів Бога, то Бог, щоб пізнали люди єго наказ, казав скинути ту шкуру. І тепер тілько ріг лишився на пагністях, щоб люди знали, що́ було і що́ через гріх втратили.

5. ЗВІДКИ В ЛЮДЕЙ ПРИРОДНІ ОРГАНИ [л. 392 зв.]
(„Сказка: для чого є у чоловіка корінец, а у жінки тоє“).

а) Бо то кажут, що Бог, як сотворив чоловіка і жінку, то вони зовсім роспорені були. І Бог дав Адамови два клубочки ниток, щоби він сшив себе. Але Адам зачав шити з-межи ніг, лишивши фостик від нитки з ґудзиком. Як дошив до горла, то ще му лишилося ниток клубочок; він єго лишив під горлом. А той заріс, і через тоє тепер каждому чоловікови під горлом єст ніби яблуко, ніби клубочок. Адамова жінка взяла свій клубочок; але єї треба було на щось ниток, вона трохе взяла з того клубочка; а як прийшло ї, зачала шити від горла в долину, та й при самім кіньці ниток не стало, і вже не було чим зашити. Та й лишилося так не зашите, бо Бог більше таких ниток не дав. А другі кажут, що Адам я[к] ликав яблуко, та вдавився. І на тую пам'ятку всякому чоловікови єст ніби яблуко на горлі.

б) [л. 486] Бо то як Бог сотворив людий — з первого начала — і хотів грішне тіло посадити на чолі. Али посля обдумався, що буде зле, бо наверха. Посля хотів посадити під пахою; али обдумався, що зле, бо треба ся роздягати. І вложив мижи ноги. І тепер для того під пахою і волося є.